Yulia Virnuk – Страница 22 – Бархатный вечер

Я не міг дати їм дорогих речей. Жили ми у квартирці, яка більше нагадувала нору. Хоч вона й мала дві кімнати, але було відчуття, ніби взяли однокімнатну квартиру середніх розмірів, побудували по середині стіну, та назвали двох кімнатною квартирою. І смішно і грішно.

Я завжди гадав, що мої діти мене вважають не надто хорошим батьком. Я не міг дати їм дорогих речей.

Толя зустрічався зі мною, щоб підсидіти та забрати мою посаду собі. Сподіваюсь, доля поверне йому сповна

Я працювала на метеорологічній станції вже декілька років. Робот складна і фізично і морально.

Оцінки ставлять за гроші, а червоні дипломи мають тільки багачі. Моя подруга була з родини, де батьки не могли нічого покласти до кишені вчителя. Інколи навіть не могли купити донці нову курточку на зиму. Я навіть не можу передати, як гірко мені було спостерігати за тим, як дівчину, яка метикує в рази швидше та більше від самого вчителя, затикали та садили за задню парту, аби перед очима не мелькала.

Я терпіти не могла свою школу, вчителів, та, частково батьків, які змушували мене до неї ходити.

В одну мить все перекинулось з ніг на голову. З вікна я побачила свого хлопця, який вже став мені нареченим в обіймах іншої дівчини. Пів біди обійми, вони ще й цілуватись почали. Я оніміла від побаченого. Проте далі картина не завершилась. До солодкої парочки підійшов інший хлопець

Я зустріла свого теперішнього хлопця за досить дивних обставин. Під час розриву зі своїм тоді ще хлопцем.

Я тремтячим голосом попросила бабусю не йти. Не кидати нас з сестрою так скоро, ми ж нікого крім неї не маємо.

Я виросла на засадах того, що інколи батькам та решті рідних ти потрібна ніби валіза без одного коліщатка.

Ми вручили свекрусі конверт з грошима, її ніби кіт злизав. І не цікавила її ні новонароджена дитина, ні те, як ми живемо.

Ми з чоловіком проживали на орендованій квартирі. Якось нам з чоловіком господар квартири повідомив

Я нагадував сам собі віслюка, який тягне, а його ще й поганяють.

Ми проживали за містом в старому будиночку, який дістався мені у спадок від діда. Звісно, хотілось кращого

Син мені брехав про все, а сам жив трутнем на спинах в мене та дружини.

На заробітках я вже не один десяток років. Саме через те, що маю досвід роботи, та не змінювала місце

Сестра просто зн _ищила моє дитинство, а тепер просить сидіти з її дітьми та хоче підтримки.

В дитинстві я дуже заздрила своїм одноліткам, та їх відносинам з сестрами чи братами. Заздрісно було

Дорогою в пологовий ми потрапили в aвтokат _астpoфy. У 18 років залишилась я сама з маленьким сином на руках. Без освіти та надії на хороше майбутнє.

Батьки мене віддали заміж у шістнадцять років. Не по коханню чи вагітності, просто ми мали дуже велику