Толя зустрічався зі мною, щоб підсидіти та забрати мою посаду собі. Сподіваюсь, доля поверне йому сповна

Я працювала на метеорологічній станції вже декілька років. Робот складна і фізично і морально. Інколи доводиться не спати по декілька змін, щоб простежити точні дані змін погоди. В мене не вистачало часу не те що на відносини, а й на себе, об просто піти вмитись та намазати лице кремом. Складно, проте мені подобається. Виклик самій собі. Нещодавно у нашу команду перевели чоловіка з регіонального управління. Молодий, ми приблизно одного віку, харизматичний, та з характером. Він відразу привернув мою увагу.

Неодноразово ми зоставались разом на нічні чергування. Він приносив різні смаколики з кафетерію внизу, любив жартувати. Час з ним спливав непомітно. І от так само непомітно я зрозуміла, що закохалась в нього. Говорити про це прямо я не хотіла, якось з дитинства мала комплекси з цього приводу. А що як мене відштовхнуть? Я ж від сорому провалюсь крізь землю. Але й ховати свої почуття було нестерпно. Гадаю, по моїй поведінці всі в команді вже зрозуміли, що я до нього не рівно дихаю.

В решті, я вирішила зізнатись. Очевидні речі краще озвучити. На мій подив, він Толя відповів мені взаємністю. У нас був такий невеличкий службовий роман, про який ми не хотіли нікому розповідати. Аби я тоді кинула хоч каплю підозри на цю таємність, зараз би не опинилась в такій ситуації.

Що ж, ходити на роботу мені тепер подобалось ще більше, особливо, коли зміни сходилися з хлопцем. Життя грало новими барвами. Я ділилась з Тольою своїми секретами, побажаннями та мріями. Він багато розпитував про нашу роботу. Як я сюди потрапила, чого мені вартувало посісти керівну посаду. Що робити, щоб отримувати більшу зарплатню, та підвищення. Інколи наша розмова крутилась тільки навколо роботи. Але ж ми обоє її любили.

Якось я сама вирішила сходити до кафетерію. Захотілось кави та чогось солоденького. Та дорогою мені трапилась одна картина. НА сходинках я зустріла свого хлопця з іншою дівчиною, журналісткою. Я її добре знала, колись товаришували. Вона працювала поверхом нижче. Вони так миленько спілкувались, Толя тримав її за ручку. Мені вже перехотілось і тієї кави, і солодкого. Повернулась назад, взяла свою сумку, та чекала закінчення зміни.

Наступного ранку мене викликав директор. Хтось подав вчора звітність журналістам, від мого імені, в якій неправдивий прогноз. Серед літа мав випасти сніг, а температура мала змінитись із плюс 25, до-6. Я не розуміла, що відбувається. НА мене наклали стягнення та попередження. Наступного разу звільнення. Навіть не підозрювала. Через три дні це знову повторилось. В кабінет стояв Толя. Він навіть не глянув в мою сторону. Директор показав мені пальцем на вихід. Двічі таку грубу помилку, яка тягне за собою великі грошові збитки ні хто не пробачає. Слухати мої виправдання не стали.

Ось так, моє щире кохання та добре серце зруйнувало мою кар’єру. Толя скористався мною, щоб забрати мою посаду собі. А я розвісила вуха та втратила все, до чого так прагнула. Цілий тиждень я мала депресію. Ні коханого, ні роботи. Так цинічно підставили на роботі. З роздумів мене вирвав телефонний дзвінок. Директор попросив приїхати до офісу.

В кабінеті я побачила ту саму журналістку, недо-коханця та злого директора. Дівчина розповіла всю правду, хто ж подав ті звіти та підробив мій підпис на них. Толю звільнили. Лише через його удачливість не записали статтю до трудової книги. Мене відновили на посаді. Соромно перед підлеглими, проте тішить, що справедливість відновлена. Ось так, солоденький, аж солодощавий Толя мало не зіпсував мені все життя.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

11 + 18 =

Толя зустрічався зі мною, щоб підсидіти та забрати мою посаду собі. Сподіваюсь, доля поверне йому сповна