Ми з чоловіком проживали на орендованій квартирі. Якось нам з чоловіком господар квартири повідомив, що хоче продати житло, там нам потрібно з’їхати протягом двох тижнів. Радощів, звісно така новина у нас не викликала, проте дала поштовх, щоб щось змінити в житті. Тоді я гадала, що воно тільки на краще. Але навіть не уявляла, скільки нервових клітин то буде вартувати.
Ми давно хотіли придбати житло, проте не могли знайти іпотеку, щоб була з нормальними відсотками. Тому просто відкладали гроші, та придивлялись варіанти. І от, зараз ми саме мали трішки коштів, тому вирішили взяти житло, та платити гроші не чужому дядьку в кишеню, а виплачувати вже за власне. В майбутньому тобі хоч не скажуть що б ти звідти з’їхав за два тижні.
Ми придивились гарну квартиру, в комфортному районі, звідки буде зручно їздити на роботу, та є всі умови, щоб якісно виховувати малечу. Проте вартість житла була трішки більшою, ніж ми очікували. Долар трішки підстрибнув, і це суттєво помітно на ринку нерухомості. Ми вирішили звернутись за допомогою до батьків. Діватись було нікуди. Мої відразу сказали, що не мають грошей. Дістати їх найближчим часом не зможуть. Та це й логічно. Звідки пенсіонерам за короткий термін заробити велику суму. А от батьки чоловіка погодились дати кошти. Наголошую, дати, а не позичити.
Минуло чимало часу. Ми вже зробили ремонт у квартирі, почали в ній жити. До того ж мало не відразу після новосілля я дізналась, що вагітна. І тут, на фоні таких чудових новин, мою свекруху ніби підмінили. Вона почала оббивати пороги нашої квартири щодня. Без перебільшень. Почались сварки, що вона дала гроші на квартиру, тож має повне право в ній жити, так само як і ми. І ці сварки вона мені влаштовувала постійно. Ще й хитро так, коли чоловіка не було вдома. Ніби вичікувала момент. На фоні таких стресових ситуацій, в мене почалися проблеми з вагітністю. Я майже не виходила зі стаціонару лікарні. Чоловік вже як тільки не просив дати мені спокій, свекрусі не доходило. Їй муляли ті п’ять тисяч доларів, які вона нам дала на квартиру, хоча повна вартість, на хвилинку, сорок п’ять. Але ж вона купила, так-так.
На валеріані та з повним абстрагуванням я доносила дитину повний термін вагітності. На виписку мене забирав чоловік, а вдома чекала та змія. Чесно, я вже мільярд разів пожалкувала, що ми взяли ті кошти в неї. Краще б у якогось бистрозайма оформили кредит під нереальні відсотки, ніж в тієї жаби.
Вона навіть у такий святковий день не забула нагадати за свій вклад. Якось не віриться, що поки в нашому спілкуванні не стояло фінансове питання, свекруха була святою людиною. Я їй дочку замінила, як вона любила казати. А тут тільки гроші, все, рідні стали гірше ворогів.
Декілька днів тому мені прийшли декретні кошти на карту. Вся сума виходила трішки менш як п’ять тисяч доларів. Десь чотири двісті. Я поговорила з чоловіком, запропонувала йому докласти трішки із зарплатні, та віддати його матері. Вже сил не було терпіти ці скандали. Він відразу погодився, теж планував так зробити. Наступного дня, після того, як ми вручили та конверт з грошима, свекруху ніби кіт злизав. І не цікавила її ні новонароджена дитина, ні те, як ми живемо. От якщо ти не хотіла просто давати гроші, то навіщо було казати що повертати не потрібно?! Я через її неадекватність ледь дитину виносила! Після таких сюрпризів нехай навіть не сподівається на нормальні відносини з нашою родиною. Чоловік вже нехай вибачає.Сам бачив, що вона учворила.
