Yulia Virnuk – Бархатный вечер

Дружина повернулась пізно, я вже й заснути встиг. Та коли вона відкрила двері прокинувся. Від неї пахло парфумами. Тими само, що вона мені подарувала. -Ой, в мого шефа просто такі само. Він нас всіх обіймав, коли ми йому вручали подарунки, мабуть запах й лишився.

Сьоме чуття мене ніколи не підводило. Ось так само як того чи то злощасного, чи то щасливого дня.

Що ж я цілими днями роблю… Дивлюсь телевізор та п’ю чаї. Навіть друзів не маю, щоб було кому подзвонити. Інколи дуже смуток затягує. Здається, що було б краще тоді із дружиною. разом піти.

Дружини моєї не стало близько двадцяти років тому. Я дуже важко переніс втрату коханої. Мене, після її

Всім сказала, що гуртожиток вже відкрили. Краще піду попрацюю офіціанткою ввечері, аніж буду терпіти лисого п _epдуна.

Мій батько справжній дурень, вибачте, якщо такому другові відправив власну доньку, та навіть гадки не

Мені мої друзі зробили безцінний дарунок на весілля, проте трішки пізно, я б волів отримати його до того, як поставлять штамп в паспорті. Тепер, виходить, просто зіпсована сторінка. Як в паспорті, так і в житті.

Ще вчора ми із моєю дівчиною обговорювали, як саме проведемо наш медовий місяць після весілля, а зараз

Тоді я невимовно сильно розчарувався в другові. Можливо, хтось порахує мене покидьком, або й геть дурнем, та я збирався зробити одну дурню, яка зв’язала нас на все життя.

Ми одружені вже двадцять п’ять років. Маємо двох діток. Старшу доньку та молодшого сина, вони вже обоє дорослі.

Мені соромно, що вони такі недалекі та невиховані. В народі таких звуть бидлом, та дійсно є за що… Настрою їхати до них додому геть немає.

Сьогодні мені стало невимовно соромно за свого батька та матір. Я знав, що вони не надто виховані, та

Декілька днів я просто сходила з розуму, не знала, що робити.Через три дні він постукав в мої двері.

Коли я завагітніла від чоловіка, з яким зустрічалась, то знала, що він мав родину та дитину.

Ми все життя самі ліземо, то не дуже весело. Давати дітям таку само долю не хочемо. Це ж наш вибір. – от побачите, купите їм по квартирі, то вони й доргу до вашого дому забудуть.

Я працювала не шкодуючи себе. Чоловік мій так само. Мали ми двох діток, їх самотужки на ноги й ставили.

Я гадала, що няня зможе врятувати мене та нашу родину, а вийшло все геть навпаки. Няня – стала повноцінного розпаду.

Колись давно я мріяла збудувати кар’єру. Бути успішною в роботі, та мати гарний дім, де будуть

Руки в неї були покручені, чорні та набряклі від роботи.Бабуся тоді мені розповіла, як із шести років із мамою працювала на полях, потім вдома бігла годувати поросят, корову, копала картоплю самотужки та виховувала маленьких братів та сестер.

Мені досі важко зрозуміти, як раніше люди могли одне одного так безбожно зморювати, гнобити, придушувати