Жизнь – Страница 129 – Бархатный вечер

Така як ти, точно моєю дівчиною ніколи не буде. Маю сумнів, що з таким характером тебе хоч хтось окрім батьків полюбить, чи подарує квіти, чи як ти сказала шоколадку.

Діти дуже жорстокі. Не тому, що вони самі так захотіли, а тому, що вони ще не розуміють, наскільки сильно

Валентина Петрівна викликала мене на розмову. Пояснила, що Поліна приїздить до неї щомісяця, щоб заплатити за моє перебування. До мене навмисне не заходить, бо не хоче бачити

Після того як дружини не стало я звикав жити по-новому. З Лідою ми 45 років прожили у шлюбі.

На рахунок житла я сказала не хвилюватися він може переїхати одразу до мене. Мабуть, моя наполегливість налякала Павла, бо два дні я не могла з ним зв’язатися

Коли я навчалася в інституті подружилася з дуже хорошою дівчиною. Женя була старшою від мене й відвідувала

Коли настав час сідати до столу, у мене очі розбігалися від того різноманіття страв, що нам подавали. «Невже усе це з’їдять?» – здивовано запитувала у Назара. Хлопець посміхався та пояснив, що наприкінці вечора родичі порозбирають залишені страви собі.

Зі своїм чоловіком Назаром я познайомилася на дискотеці. Ми обоє на той час були студентами.

Сьогодні, вперше за останній рік, я переступив поріг квартири в якій минуло моє дитинство та юність. Кожна кімната зберігала в собі тисячі спогадів про маму та наші теплі сімейні вечори

Ви вірите, що будинок вміє вбирати в себе спогади минулого. Я теж вважав, що це повна дурниця, поки не

Чоловік забрав мене з того дому в сльозах. Я ще декілька раз чула про рідних батьків краєм вуха. Але спілкуватись не бажала.

Я росла в родині, скажімо, не самій щасливій. Спершу, мама з татом подавали дуже великі надії.

Виявляється її батько сказав, що востаннє на рибалці йому було соромно вести мене додому. Все виявилося з точністю навпаки

Батько моєї дружини мені близький по духу. Ще зі знайомства я зрозумів, що з Василем Івановичем маю багато

Я не міг дати їм дорогих речей. Жили ми у квартирці, яка більше нагадувала нору. Хоч вона й мала дві кімнати, але було відчуття, ніби взяли однокімнатну квартиру середніх розмірів, побудували по середині стіну, та назвали двох кімнатною квартирою. І смішно і грішно.

Я завжди гадав, що мої діти мене вважають не надто хорошим батьком. Я не міг дати їм дорогих речей.

Толя зустрічався зі мною, щоб підсидіти та забрати мою посаду собі. Сподіваюсь, доля поверне йому сповна

Я працювала на метеорологічній станції вже декілька років. Робот складна і фізично і морально.

Оцінки ставлять за гроші, а червоні дипломи мають тільки багачі. Моя подруга була з родини, де батьки не могли нічого покласти до кишені вчителя. Інколи навіть не могли купити донці нову курточку на зиму. Я навіть не можу передати, як гірко мені було спостерігати за тим, як дівчину, яка метикує в рази швидше та більше від самого вчителя, затикали та садили за задню парту, аби перед очима не мелькала.

Я терпіти не могла свою школу, вчителів, та, частково батьків, які змушували мене до неї ходити.