Жизнь – Страница 123 – Бархатный вечер

Що ж стосується батька Богдана, то Сергій пробував до мене повернутися. Правда за умови, що я зроблю тест ДНК на підтвердження його батьківства. Я відмовилася й вигнала того мерзотника зі свого життя раз та назавжди

Змалечку мене виховували порядною та відповідальною дівчинкою. Я постійно чула одне й те ж саме слово

Все частіше мені телефонувала сусідка й розповідала, що батько не справляється самостійно. Я подумую над тим, щоб забрати його до себе хитрощами

Я був вихідцем із села й жодного разу цього не приховував. У мене було прекрасне дитинство, сповнене

Я з високою температурою завела дитину в садочок, пішла у лікарню без копійки в кармані, бо тобі потрібні якісь дурні черевики, витратила в аптеці усі свої заощадження й врешті-решт зустріла вдома невдячне бридке та егоїстичне створіння, яке тільки й знає, що мене ображати

Наталя поспішала додому. Вечір п’ятниці жінка любила найбільше. Це означало, що завтра вона зможе подовше

Бабо, не переживай! Татко тепер працює на новій роботі. Він може собі дозволити і не таке

Коли ми з Діаною будували плани на майбутнє, то уявляли щасливе безхмарне сімейне життя у великому будинку

Тесть з тещею брехали про наші відносини всім сусідам, та й нам власне, теж. Ми їм заважали своєю допомгою, не давали жити спокійно.

Я не розумію поведінку свого тестя. От хоч головою б ийся в стіну! Ми з дружиною постійно стараємось

Всі хвилюються через одне і те ж: «А що скажуть люди?» Я маму підтримую й вважаю, що народжувати ніколи не пізно, якщо немає ніяких медичних протипоказань

Я була єдиною дитиною в родині, хоче ще з дитинства просила в батьків про братика чи сестричку.

Акушеркою була моя добра подруга, вона допомогла нам підp _oбити записи. Згідно них, тієї ночі я народила двійню – хлопчика та дівчинку

Я була на останньому місяці вагітності. Дитина все ніяк не хотіла з’являтися на світ, а лікарі попереджали

Батьки на дух не переносили мою дружину, радили мені розлучитись, та знайти собі кращу партію. Друзі теж почали радити розірвати наш шлюб. А мені все противніше ставало.

Моє життя не можна назвати ідеальним, проте, воно досить непогане. Для цього я доклав немало зусиль.

Розсердившись, я кpиkнула їй: «Якщо не маєш часу на спілкування з матір’ю зараз, то не лий сльози, коли мене не стане й тобі буде ні з ким поговорити!»

Я рано овдовіла. Чоловіка не стало раптово. Обірвався тромб, коли він їхав додому з роботи.

Схоже свою зл _icть вона вирішила зривати на мені. Кожного дня наша розмова закінчувалася сваркою. При чому причини для скандалу вона знаходила просто сміховинні

Моя свекруха Олена Василівна хороша жінка. З першої зустрічі ми знайшли спільну мову й подружилися.