Я була на останньому місяці вагітності. Дитина все ніяк не хотіла з’являтися на світ, а лікарі попереджали, що це може статися будь-якої миті. Ввечері я відчула страшенний біль у попереку, мої кістки ломило. Я злякалася, що захворіла, тому зателефонувала до чоловіка й попросила якомога швидше приїхати додому.
Вадим працював водієм таксі. Цієї ночі випала його зміна, але ми домовилися, що в разі чого, він одразу примчить по першому дзвінку. Чоловік затримувався, я почала нервувати, але вирішила ще зачекати. Через хвилин десять у квартиру увійшов Вадим, правда не сам. На руках у нього був маленький згорточок. Я не розуміла, що відбувається. У чоловіка очі були круглі, як п’ять копійок.
Він розповів, що перед моїм дзвінком підвозив молоду дівчину з малою дитиною на руках. Вона була засмучена та постійно плакала. Чоловік намагався вияснити чи з нею все гаразд та пасажирка не відповідала. Потім зателефонувала я, а та дівчина попросила зупинити автомобіль. Вадим так і зробив, але не помітив, що молода матуся вийшла сама. Дитину вона залишила на задньому сидінні.
Я взяла малюка на руки – це був хлопчик. Судячи з його розмірів, він нещодавно народжений. Мені стало так шкода цього хлопчика, серце стиснулося, а потім я відчула, як по ногах потекло щось тепле. У мене відійшли води. Тієї ночі я народила донечку. Тримаючи свою кровинку на руках я не могла забутися про нашу знайду.
Ми з чоловіком вирішили, що заберемо хлопчика собі. Акушеркою була моя добра подруга, вона допомогла нам підробити записи. Згідно з ними, тієї ночі я народила двійню – хлопчика та дівчинку. Рідні були шоковані й надзвичайно раді. Цю таємницю ми залишили у лікарняних стінах.
Наразі наші дітки підростають й насолоджуються своїм дитинством. Цієї осені Михайлик та Марійка підуть до школи. Син має здібності до математики, уже вміє рахувати та розв’язувати приклади. Донечка гарно декламує вірші, знає напам’ять дуже багато й залюбки розповідає про свої успіхи рідним.
Діти між собою дуже близькі. Михайлик захищає сестричку в садочку, оберігає її від нещасть, а Марійка турбується про братика по-дівочому. Я люблю спостерігати за тим, як вони граються та весело проводять час. Навіть не віриться, що ми могли позбавити себе такого щастя. Колись ми зробили правильний вибір і я кожного дня в цьому переконуюся.
