Я з високою температурою завела дитину в садочок, пішла у лікарню без копійки в кармані, бо тобі потрібні якісь дурні черевики, витратила в аптеці усі свої заощадження й врешті-решт зустріла вдома невдячне бридке та егоїстичне створіння, яке тільки й знає, що мене ображати

Наталя поспішала додому. Вечір п’ятниці жінка любила найбільше. Це означало, що завтра вона зможе подовше повалятися в ліжку й відпочити.  Коли прибігла додому одразу прийнялася готувати вечерю своїм хлопцям. Остап повертався з роботи о шостій, ще сина потрібно забрати з садочка.

Зрихтувавши смачненьке, одяглася й побігла за маленьким Дмитриком. Сьогодні спізнилася, тому довелося забирати сина останнім. Дмитро образився, він терпіти не міг, коли його забирали в останню чергу. Ната перепросила у виховательки, що довелося чекати й повела сина додому.

Квартира була відчинена, Остап повернувся раніше. Жінка розраховувала, що їм вдасться провести тихий сімейний вечір та натомість на неї чекало розчарування. На столі стояла брудна тарілка, це означало, що чоловік уже повечеряв без них. Наталя зайшла у спальню, Остап кудись збирався:

-Ти кудись ідеш?

-Так, домовилося з хлопцями посидіти в барі. Буду пізно, на мене не чекай.

На цьому і все. Ні тобі «Привіт, кохана», «Як минув день, кохана?», «Хочеш проведемо вечір разом?» Наталя забулася, коли востаннє просто розмовляла з чоловіком про щось окрім дитини та побутових питань. Вони перетворилися на звичайних сусідів по кімнаті, коханням тут навіть не пахло.

Засмучена, вона пішла на кухню годувати дитину та вкладати малого спати. Потім на неї чекала гора немитого посуду та прання. Прибирання вирішила зробити завтра, бо сил просто не вистачало. Наталя прийняла душ, впала на ліжко й одразу провалилася в сон.

Вранці прокинулася від грубого чоловічого голосу:

-Ти чого ще валяєшся! Підіймайся, ми спізнюємося.

-Про що це ти? – Наталя не могла зрозуміти, що відбувається.

-Ми їдемо в село, до моєї матері, їй потрібно допомогти. Вона вже давно чекає на нас, а ти вилежуєшся.

-Але ти ж не попереджав, у мене були свої плани.

-Значить доведеться забутися про свої плани. Та що з тобою таке, це ж моя мама!

Наталя змусила себе підняти з ліжка та одягнутися. Свою свекруху вона на дух не переносила й це було взаємно. Цілий день жінка працювала біля дому старої. Прибрала на клумбі, згорнула листя, зібрала яблука. Допомогла наквасити капусти й зробити генеральне прибирання. Коли надворі почалася мжичка, розраховувала, що вони з Остапом нарешті поїдуть додому, але той ще захотів звезти кабаки з городу.

Наталя страшенно замерзла й простигла. Додому вони повернулися аж у неділю пізньої ночі. Остап спокійно пішов відпочивати, а жінці довелося ставати до плити й готувати їжу на завтра. Спати вона лягла далеко за північ.

Звук будильника Ната почула не відразу. Перш ніж розплющити очі, відчула страшенний біль у грудях. Ніс був закладений, голова гуділа, тіло горіло. Наталя зрозуміла, що захворіла. Дістала з тумбочки градусник, поміряла температуру – 39.4

Потрібно було йти в поліклініку. Розбудила Остапа, сказала про своє погане самопочуття й попросила погодувати дитину, поки вона побіжить до лікаря. У відповідь почула незадоволене:

-Тобі треба, ти й годуй! Нічого тобі не станеться, як постоїш біля плити 15 хвилин. І мені яєчню посмаж, я не піду на роботу голодним через твої вигадки.

Отож, виявляється, що її температура та поганий стан – вигадки. Жінці стало так образливо. Вона не мала сили піднятися з ліжка, в голові паморочилося, а Остап тільки те й робив, що звинувачував її у брехні.

З горем пополам жінка зібрала малого в садок, але чоловікові готувати сніданок не стала. Хотіла взяти гроші зі спільного бюджету та коли Остап побачив – почав верещати не своїм голосом, що то гроші йому на черевики. Це при тому, що торішні у нього у гарному стані, чого не скажеш про її взуття. Вона втомилася його клеїти та переклеювати. Добре, що вона тримала заощадження про запас.

У лікарні була страшенна черга. Зрозумівши, що на роботу вона точно не встигне, зателефонувала до начальника й попередила про хворобу. Лікар підтвердив, що у жінки пневмонія. Захворювання серйозне, потрібні антибіотики та уколи. Наталя купила все необхідне в аптеці й відправилася додому. Розлючений чоловік гримав каструлями на кухні:

-Ти геть вже совість втратила! Я ж просив приготувати мені сніданок, що ти за дружина така, якщо твій чоловік голодний!

Наталі точно не хотілося зараз з’ясовувати стосунки. Усе тіло ломило, голова розривалася, але від криків чоловіка стало ще гірше. Жінка не витримала й відповіла:

-Не просив. Ти наказав приготувати тобі сніданок. Перш ніж говорити, що я погана дружина, подумай чи хороший ти чоловік. Я з високою температурою завела дитину в садочок, пішла у лікарню без копійки в кишені, бо тобі потрібні якісь дурні черевики, витратила в аптеці усі свої заощадження й врешті-решт зустріла вдома невдячне бридке та егоїстичне створіння, яке тільки й знає, що мене ображати.

Остап дивився на мене переляканими очима. Він не чекав, що його поставлять на місце.

-Я йду на роботу, а коли повернуся, розраховую побачити перед собою ту жінку на якій колись одружився, а не скажену істеричку.

Наталя ж більше ні на що не розраховувала поруч цього чоловіка. Вона зібрала свої та дитячі речі й переїхала жити до батьків. В той же день подала на розлучення й вирішила, що відтепер розпочне життя з чистого аркуша.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

6 − один =

Я з високою температурою завела дитину в садочок, пішла у лікарню без копійки в кармані, бо тобі потрібні якісь дурні черевики, витратила в аптеці усі свої заощадження й врешті-решт зустріла вдома невдячне бридке та егоїстичне створіння, яке тільки й знає, що мене ображати