Моя свекруха Олена Василівна хороша жінка. З першої зустрічі ми знайшли спільну мову й подружилися. Ми з Олегом частенько навідувалися в гості до його батьків. Вони жили неподалік квартири, яку ми орендували. Тихі сімейні вечори у компанії найрідніших усім приносили неабияке задоволення.
Після одруження наші стосунки стали ще кращими. Олена Василівна телефонувала мені щодня, розповідала, як минув день, ділилася планами на завтра. Я своєю чергою ділилася новими плітками. Свекруха стала мені за другу маму. Мені подобалося, що між нами склалися довірливі стосунки.
На першу річницю весілля батьки з обох сторін вирішили скластися й купити нам квартиру. Для нас з Олегом цей подарунок виявився справжнім сюрпризом. Безмежно вдячні батькам за допомогу, почали обживатися на новому місці. Наше щастя було захмарене страшною новиною. Батько Олега загинув в автомобільній аварії. Ніхто не чекав на таке нещастя. Усі були розгублені та вбиті горем. Особливо важко цю втрату переживала Олена Василівна.
З чоловіком вони були дуже близькі. Все життя прожили душа в душу. Вона ж навіть не підозрювала, що горе чатує під вікнами. Залишившись самою, Олена Василівна сильно змінилася. Замість усміхненої та приємної жінки мені доводилося спілкуватися зі злою та розлюченою жінкою.
Схоже свою злість вона вирішила зривати на мені. Кожного дня наша розмова закінчувалася сваркою. При чому причини для скандалу вона знаходила просто сміховинні. Можливо їй було заздрісно, що я маю коханого, а вона більше ні. Я не знала, чому я стала «к озлом відпущення». Ми з Олегом часто навідували його маму. Намагалися розрадити, підтримати. У такі миті до нас поверталася попередня версія свекрухи.
Тоді до мене дійшло, що причиною такої поведінки є не що інше, як самотність. Хоч останнім часом свекруха й ображала мене, але мені було відверто її шкода. Я переговорила з чоловіком, розповіла про свої домисли. Ми порадилися й вирішили продати батьківську квартиру, а натомість купити мамі житло біля нас.
Так ми зможемо зустрічатися кожного вечора й Олена Василівна більше часу проводитиме з майбутнім онуком. Думаю ця новина виведе її зі стану смутку та трагедії й вона нарешті повернеться до життя. Нам теж буде легше. Не доведеться їздити на інший кінець міста, щоб перевірити чи в порядку старенька. Усі залишаться задоволеними. Тепер лише потрібно переконати Олену Василівну в тому, що переїзд їй просто необхідний.
