Моє життя не можна назвати ідеальним, проте, воно досить непогане. Для цього я доклав немало зусиль. Багато сварок з дружиною пережито, ми якось навіть жили окремо. Так сильно дратували одне одного, проте час та праця над собою дала свої результати.
Коли ми вирішили одружитись, всі повторювали що ми дурні, та дуже поспішаємо. Частково, це було правдою. Але все ж, не зважаючи на думку оточуючих ми взяли справу у свої руки, та стали родиною. Недовго після одруження у нас почались сильні непорозуміння. Я втратив роботу, та не міг знайти достойну заміну. Жили за кошт дружини. Вона говорила, що все добре, проте з часом почала натякати, що їй важкувато самій все робити. Та що я міг діяти. Я вузькопрофільний спеціаліст – роботу знайти тяжко, проте коли вона є, то заробіток дуже та дуже хороший. Ми сварились постійно. Дружину дратувало все. Від непомитого посуду, до того, що я не в правильному ритмі дихаю. Були й хороші дні, проте сварок більше. На додачу невдовзі ми дізнались, що станемо батьками. Ті люди, які говорять, що дитина втримає родину – брехуни. Дитина тільки додає відповідальності, сварок в родину та виснаження морального та фізичного плану.
Наші відносини тріщали по швах. Дружина запропонувала пожити окремо. Мої батьки взагалі радили мені розлучитись з нею. Так, вони й раніше не дуже шанували мою половинку, а тепер так і взагалі. Мама взагалі повторювала щодня. Щоб я зробив тест на батьківство. Проте ця ідея мене обурювала. Ми хоч й не можемо знайти спільну мову, але я довіряв вірності дружини.
Коли наші спільні друзі дізнались, що ми живемо окремо, теж почали радити розірвати наш шлюб. А мені все противніше ставало. Типу друзі мали навпаки підтримувати, радити, щоб ми помирились, щоб і дитина мала повну родину, й самі були щасливі.
На вихідних я намагався проводити час з дитиною. Мене дратувала присутність мами дитини, проте коли я на неї дивився, то розумів, що кохав цю жінку понад усе на світі. Вирішив переступити через свою гордість, та запропонував звернутись до професіонала. Я не хотів втрачати родину, занадто цінна для мене була річ. Не дивлячись на бажання моїх батьків – повного розриву відносин.
Ми почали знову жити разом. Звісно, сварки нікуди не зникли, проте почала з’являтись повага одне до одного, а далі вже і розуміння вчинків. Я пробував дивитись на речі зі сторони дружини. Все ставало на свої місця. Зараз я вдячний своєму вибору спробувати все повернути. Я маю повну та щасливу родину!
З цього всього можу сказати тільки одне, що навіть батьки не можуть бути безпристрасними у порадах. Вони виходять часто зі своїх бажань, а не потреб. Наприклад, сина. Вибір має робити кожен особисто. І часто маленькі жертви дають чудовий результат.
