Жизнь – Страница 93 – Бархатный вечер

Ой як же це так, що ж це ви помиритись не можете? Ой ой ой… а дитина? Що з нею буде в неповній родині?

Дорогенькі мої дівчата! Любі майбутні невістки! Дам вам щиру та таку необхідну пораду –

В мене волосся стояло дибки. Я не могла повірити, що мати добровільно, навіть по власній ініціативі придумала всю цю схему, згубила моє життя, щоб жити красиво.

В мене вкр _али все моє життя! Насправді поки половину, тому що сподіваюсь, проживу я ще не менше від

Я не хочу погоджуватися на вмовляння дружини. Я її люблю та ціную, добре ставлюся до її племінників, але не готовий усю відпустку няньчитися з ними.

У моєї дружини є старша сестра. Інна рано вийшла заміж й рано стала мамою. З чоловіком у них стосунки

Коли годинник перевалив за 9 годину вечора, Тамара встала з-за столу та почала прибирати. При цьому гості ще були й навіть не планували йти додому.

З Томою ми дружимо ще зі студентських років. Навчалися у паралельних групах. Разом орендували квартиру.

Мати каже, що у їхній будинок нещодавно переїхав новий мешканець. Молодий, красивий, без обручки. Варто з ним познайомитися. Віка не хоче, але проти матері не попреш. Бере пиріг, який мати спекла, та йде знайомитися.

Віка довгий час не могла вийти заміж. Дівчина вона гарна, показна, роботу має хорошу й репутація ідеальна.

Вранці лікар сказав, що ліки не допомагають й маму варто відвезти на обстеження у столичну клініку. Там і техніка краща й лікарі більш кваліфіковані. Вона те все розуміла, але у неї навіть на квиток до Києва грошей не було, не те щоб на обстеження та лікування

Телефон Альбіни не змовкав з самого ранку. Дівчина знала, що телефонують із банку, тому виключила звук

Тільки майбутня невістка переступила поріг їхньої квартири мати Захара зрозуміла, що вона сину не підходить. Непримітної зовнішності та ще й із сільськими манерами. Олеся вручила квіти й сказала: – Здрасті! Оте «здрасті» різало слух господині дому.

Владислав Анатолійович народився у заможній родині. Батьки не шкодували грошей на сина, але й не балували його.

Втомлені та розчаровані сіли підрахувати у скільки нам обійшлося це гуляння. Кінцева сума вражала. На ті гроші ми могли спокійно поїхати зустріти Новий рік сім’єю у Буковелі

Ми з Борисом одружені понад 6 років. Маємо синочка, живемо у приватному будинку. На те, щоб його придбати

Мені набридло так жити. Я не хочу більше бачити цієї жінки. Наш шлюб нічого окрім розчарування та виснаження мені не дав. Два роки терпів й надіявся, що стане легше, але терпіння луснуло.

В Аліну я закохався ще у школі. Ми навчалися в одному класі. Дівчинкою я марив ще з 8 класу.

Тільки перейшли поріг закладу, як на нозі чоловіка повис хлопчик чотирьох років. Звали його Ромка. Такий гарнесенький, з родимочкою над губою. Після першої зустрічі, у нас не залишилось сумніву, що це наш син.

Наш з чоловіком вчинок ні хто з наших знайомих, близьких, чи друзів не розуміють. Вони відмовляли нас