Телефон Альбіни не змовкав з самого ранку. Дівчина знала, що телефонують із банку, тому виключила звук на мобільному. Повернулася до роботи, але зосередитися не могла. Думала, як їй витримати усі свої негаразди та не зійти з розуму.
Два місяці назад мати дівчини важко занедужала. Альбіна витратила на обстеження та аналізи усі свої заощадження. Коли жінці призначили лікування, грошей на ліки не залишилося, тому довелося взяти кредит. За два місяці дівчина витратила усю лімітовану суму й ось тепер не мала й копійки, щоб внести на карту.
Сьогодні вранці мамі стало ще гірше. Довелося викликати лікаря на дім, а це також не безплатно. Поки прийняла його вдома, поки він оглянув маму, минула добра година. На роботу Альбіна запізнилася й молила Бога, щоб начальник цього не помітив. На жаль, фортуна була не на її боці.
Після обідньої перерви Анатолій Іванович викликав дівчину до свого кабінету й запитав про запізнення:
-Пробачте, будь ласка! Моя мама хворіє і я не могла покинути її напризволяще.
-Альбіно Олександрівно, я співчуваю вам та вашій матері, але ваше особисте життя має залишатися за дверима цієї будівлі. Якби ми всі на роботі почали перейматися тим, що чекає нас вдома, то ніякого толку б не було.
-Це востаннє. Обіцяю!
-Хотілося б вірити, але не можу. Це ваш третій проступок, тож будьте ласкаві – звільніть своє робоче місце.
Альбіна не могла повірити, що людина може буди наскільки безсердечною. Та що вона могла зробити. Зібрала речі, попрощалася з колегами й попрямувала до виходу. Що тепер робити, не знала. Вранці лікар сказав, що ліки не допомагають й маму варто відвезти на обстеження у столичну клініку. Там і техніка краща й лікарі більш кваліфіковані. Вона те все розуміла, але у неї навіть не квиток до Києва грошей не було, не те щоб на обстеження та лікування.
Додому Альбіна не поспішала. Не хотіла, щоб мати бачила її сльози. Прогулювалася парком й натрапила на кіоск з мандаринами. Їхній смак та запах завжди нагадував дівчині дитинство. Той прекрасний період, коли у їхній родині все було чудово й вони багато сміялися.
Відколи тата не стало – усе пішло шкереберть. Зараз він би підтримав її, сказав би, що все буде добре й дав би почищену мандарину. Він завжди так робив, коли вона сумувала. Пригощав її й маму. Вони їли ті солодкі мандарини й вірили, що чоловік каже правду.
Альбіна підійшла до кіоску. Перед нею скуплявся високий чоловік. Запитала скільки коштують мандарини, почала шукати по кишенях хоч якісь копійки – порожньо. Від цієї досади вона почала ридати. Сльози самі текли з її очей, вона більше не стримувалася. Чоловік, що стояв перед нею, побачивши ридання дівчини, купив їй мандарин. Взяв за руку й повів до лавки. Не знав, чи буде це доречно, але спробував її обійняти. Альбіна не пручалася, їй були необхідні теплі та міцні обійми.
Там, на лавці, вона розповіла чужій людині про усі свої проблеми й негаразди. Він уважно слухав, не перебуваючи, а коли вона трішки заспокоїлася, простягнув їй очищену мандарину:
-Солодке допомагає при стресі. З’їжте! Все буде добре.
Дівчина взяла мандарину й посміхнулася. Як добре, що вона зустріла цього прекрасного чоловіка. Вона подякувала йому за мандарини та підтримку, перепросила за свою поведінку й хотіла було піти, але незнайомець зупинив її.
-Я можу допомогти вашій матері. Мій батько працює у лікарні в Києві. Я сам звідти, а це приїхав провідати бабусю. Завтра повертаюся назад. Збирайте свою маму, я за вами заїду о восьмій ранку. Залиште свою адресу.
-У нас немає грошей, щоб вам віддячити.
-Мені не потрібні гроші й тато нічого з вас не візьме. Людям потрібно допомагати.
Альбіна не могла повірити своєму щастю. Здається сам Господь послав їй цього чуйного чоловіка. Наступного дня маму обстежили та встановили правильний діагноз. Лікування не допомагало, тому що лікували не те, що потрібно. За програмою «Безплатних ліків для пенсіонерів» мама змогла отримати все необхідне на перший час. А там Альбіна знайде роботу й мама піде на поправку.
Вона черговий раз подякувала своїм рятівникам та пообіцяла молитися за них кожного дня. Світ не без добрих людей, вона переконалася на цьому особисто.
