Дорогенькі мої дівчата! Любі майбутні невістки! Дам вам щиру та таку необхідну пораду – Перш ніж приймати пропозицію, обов’язково спершу знайомтесь з родиною чоловіка! Вам хоч й не з ними жити, та свою частку у ваше життя вони обов’язково внесуть.
Розповім вам історію зі свого життя. Закохалась я в одного чудового хлопця. Він і справді був чудовим, знаєте, він блищав мов діамант серед всієї його родини. Добрий, щирий та чуйний. Ніколи без причини не буде сваритись, чи шукати привід для сварки. Врівноважена людина. Звали його Міша. Він мені так запав в душу, що його пропозицію на одруження прийняла не вагаючись. Хоч ми й не були знайомі з йог родиною. А дарма.
Через рік після одруження ми дізнались, що я вагітна. В цей час відносини з його батьками були вже досить напружені. Й дня не минало, щоб ті не діставали нас дзвінками, чи навіть краще – візитами. Жили ми досить далеко від них, та не достатньо, щоб їм не вистачало бензину, щоб не кататись туди-сюди кожного дня. Вони постійно звинувачували нас з чоловіком, що ми пиячимо вдома, або й гірше. Одного дня, коли ми були обоє на роботі, та ні хто не відкрив їм двері, вони думали, що ми напились, та не змогли відкрити ключем замок. Це такий ідіотизм! після того випадку ми вже просто не витримали та змінили місце проживання без їх відома.
Коли я народила, довелось все ж таки повідомити, де ми живемо. З онучкою не дати побачитись – перебір. Нехай як вони мене ображали. Перші три місяці все було добре, я навіть дивувалась, та в голос нічого не казала, щоб не зглазити. А потім почалось. Все те саме. Совісті ми не маємо, п’ємо, займаємось неподобствами. Гроші протинькуємо. Я то взагалі аферистка, яка хоче забрати в її сина останні труси, а син – нероба, який їй шубу купувати не хоче. Постійне капання на мізки ввело в наші відносини постійні сварки. Я хоч і стримувалась, та просила чоловіка трохи посадити свою матір. Результату не дуже то й було. Мене аж теліпало від цього. Одного дня Міша мені заявив, що мама сильно хвилюється за нас, тому переїде на тиждень до нас жити, поки той буде у відрядженні. Звісно, я протестувала, та хто мене слухав.
Ще трішки згодом свекруха почала накручувати свого сина, що я йому зраджую, поки той працює. Це було про кур’єра з підгузками, який кожного місяці привозить нам великі замовлення.
Ось так слово за ділом, та нашим відносинам прийшов кінець. Я кохала Михайла, та витріпані нерви та відсутність нервової системи після трьох років її викачування поставили крапку на цьому шлюбі. Мені було нестерпно важко відпустити кохану людину, та пливти було нікуди. Чоловік мені не вірив, все кричав, що я зраджую.Свекруха тільки жару у вогонь підливала.
Зараз, коли час було вже говорити про аліменти на дитину, свекруха накручує сина, що дитина то геть не від нього. Син, звісно, вірить. Від того, як він раніше ставився до мене не залишилось й сліду. Все ніби видалили, та вставили нові файли. Я геть не впізнавала свого Михася. Від того ставало так гірко на душі, що не можу передати словами.Взагалі, чи можливо так ставитись до людини, якій ти клявся і в коханні і в горі?!
Ось такими стараннями моя люба названа мама зруйнувала наш шлюб. Мене залишила матір’ю одиначкою, а сина зробила параноїком. Чесно сказати, я навіть на аліментах наполягати не стану, бо воно мені не потрібно. Якщо він не вірить в мої слова, то навіщо взагалі це все? А найцікавіше те, що тепер свекруха в мою сторону стала просто золотою людиною. “ой як же це так, що ж це ви помиритись не можете? Божечки-Божечки… а дитина? що з нею буде в неповній родині?”. Аж тріснути хочеться від такого лицемірства. Тож, тепер просто запитаю : достатньо вагомі аргументи, щоб спершу дійсно познайомитись з родинами ваших обранців, і тільки потім будувати все далі? Аби мені раніше хтось дав подібну пораду, я б дійсно так і зробила. Зараз мала б в рази менше клопоту та проблем.
Ой як же це так, що ж це ви помиритись не можете? Ой ой ой… а дитина? Що з нею буде в неповній родині?
