З Томою ми дружимо ще зі студентських років. Навчалися у паралельних групах. Разом орендували квартиру. Навчання пролетіло досить швидко й довелося нам роз’їхатися кожній у своєму напрямку. Проте спілкування своє ми не припиняли. Додзвонювалися, листувалися, зустрічалися не часто, проте кожна зустріч мала особливу цінність.
Коли завели сім’ї й турбот побільшало, часу на спілкування не залишалося. Підтримували зв’язок, коли випадала можливість. Про гостину навіть не заїкалися. Та ось у Тамари народився первісток Руслан. Давня подруга покликала мене бути хрещеною для малюка. Я не відмовила. Тоді й випала нагода знову зустрітися.
Приїхала я з самого ранку. Привезла гостинці дитині, подарунки подрузі, смачненького до чаю. Після таїнства хрещення, ми повернулися додому святкувати. Гостей було небагато, в основному рідня. Усі гарно проводили час, говорили тости на честь дитини. Коли годинник перевалив за 9 годину вечора, Тамара встала з-за столу та почала прибирати. При цьому гості ще були й навіть не планували йти додому.
Коли цього натяку вони не зрозуміли, Тома включила пилосмок, щоб прибрати бруд під столом. Гостям довелося перекрикувати техніку, щоб мати можливість почути один одного. Врешті-решт вони піднялися, подякували за гостинність й пішли додому. Я допомогла подрузі навести лад в домі, а потім запитала, чому вона так вчинила. На що Тамара відповіла:
-Їм все одно, де сидіти та скільки пиячити, а у мене дитина маленька. Я відпочити хочу. Не бачу в цьому нічого поганого.
Для мене поведінка Томи неприпустима. Якою б втомленою я не була, але ніколи не дозволю собі так поводитися у присутності гостей. Якби ви поставилися до такої поведінки господині?
