У моєї дружини є старша сестра. Інна рано вийшла заміж й рано стала мамою. З чоловіком у них стосунки не складалися з перших днів шлюбу. Проте Інна продовжувала грати роль щасливої дружини та вихваляти свого коханого чоловіка. Коли завагітніла вдруге, її ненаглядний, чкурнув бог знає куди. На зв’язок не виходить й відповідно аліменти не платить.
Сніжана дуже любить сестру й частенько їй допомагає. То поїде серед ночі, бо Інна не може з дітьми справитися, то позичить грошей на вічне віддавання. Досить часто племінники дружини залишаються у нас на вихідних. Я нічого не маю проти дітей, але вони такі галасливі та непосидючі. Всюди нишпорять, роблять якусь шкоду. А мені після важкого робочого тижня хочеться відпочити у компанії дружини та телевізора.
Нещодавно Інна вийшла на роботу. Дітей віддала до дитячого садка. Проблем поменшало й нам від того теж краще. Інна довгий час не давала про себе знати. Я навіть зітхнув з полегшенням. «Нарешті та жінка стала самостійною й відповідальною». Рано радів.
Коли розпочалося літо, ми зі Сніжаною планували їхати у відпустку. Схоже Інна мала свої плани, у які діти не входили. В садочку розпочалися канікули. Тож сестра дружини вирішила сплавити нам своїх малих на цілий місяць. За цей час вона збиралася поїхати на сезонну роботу.
Сніжана почала говорити зі мною на цю тему. Вмовляла, переконувала в тому, що діти нам не завадять, навіть веселіше буде. До того ж ми зможемо підготуватися до власних. Я не хочу погоджуватися на вмовляння дружини. Я її люблю та ціную, добре ставлюся до її племінників, але не готовий усю відпустку няньчитися з ними. Коли сказав про своє рішення, Сніжана образилася. Ми вже декілька днів не розмовляємо. Ну чому через Інну має страждати наш шлюб.
