Yulia Virnuk – Страница 16 – Бархатный вечер

Це не твій син. Ніколи не був та не буде твоїм. Ми розлучаємось.В тебе є година, щоб забратись з мого дому. Передай сестрі, що більше ніколи в житті вона не має права ставати на поріг мого дому, а тим паче вважати, що вона ще має рідних людей хоч десь у світі.

Родина, як виявилось, це не завжди опора та стовідсоткова чесність. Інколи буває, що це найбільша чорна

Ось ти готуєшся до весілля, а він он, в центрі села до іншої залицяється. Обіймає. Вчора взагалі ввечері гуляв з іншою за ручку. А ти наївна вдома сидиш, віриш його побрехенькам!

Коли я почала зустрічатись зі своїм тепер вже чоловіком, про нього ходили не найкращі чутки.

Що ж, з того часу мені дороги назад не було. Ну і що, що у Валі противний характер? Зате в мене буде забезпечене життя з нею.

Мені досі не геть зрозуміло, де моя мама знайшла в собі стільки сили витримати та “приручити”

Стьоп, а чому ти мамі не допомагаєш? В тебе гарна зарплатня, міг ти їй давати ті нещасні півтори тисячі, ніж вона така хвора та стара буде бігати на ту пp _okляту роботу, щоб купити собі поїсти! – Ой не придумуй, з якого дива мені давати їй гроші? У неї є що їсти та що пити.

Коли ми одружувались зі Степаном, то відразу домовились, що жити будемо з його мамою. Вона жила саменька

Аби мені знову поставили вибір – працювати до сьомого поту, чи стати коханкою чоловіка у віці, я б однозначно обрала другий варіант.

Я виросла в бідноті. Інколи у наших батьків не було що дати нам на вечерю, та вони посилали нас до сусідів

Іро, ти що, серйозно цим годуєш мою маму та брата?! – Ні, не годую, то твоя мама приготувала. – Танюшу знову перекосило.

Я уявлення не маю, як багато хто живе великими родинами в маленьких квартирах. Або навіть не маленьких

Орисько, а ну не починай! ти за молодості спідниці носила мало не вище носа, а тепер щось говориш за дівок, які шорти короткі одягають

Сьогодні я стала свідком справжньої бабської сварки. Поки я намагалась відкрити свій поштовий ящичок

Доброго дня! можна Антона? Я його дівчина. А ось це – його майбутня дитина, яка потребує батька. – я вказала пальцем на свій живіт. Бабуся почала плакати. в кімнаті поруч хтось повеселився.

Ми були геть молодими, та навіть малими. як і всі підлітки, вважали, що знаємо більше за дорослих.

Доню, не муч себе. Мій син не та людина, а це життя не те, на яке ти заслуговуєш. Йди. Якомога далі та якомога швидше. Нехай Сергій і мій син, та я ж бачу, що він п _аckyдна людина. Саме тому, що він мій син я його й терплю. А ти не маєш.

Як то жити з розуміючою родиною я взагалі не розумію. Це для мене щось із розряду нездійсненної мрії.

Тобі що, немає куди гроші дівати?! Жили собі в цій квартирі, то й добре! ти бачив ціни на нерухомість? Ти за весілля собі заплатити не зміг, все з нашої кишені було, а тепер квартира нова?! Ще скажи бізнес-класу!

У нас з чоловіком чудові відносини. Та, як не дивно, зі свекрухою також. Мені дивно чути, коли мої подруги