Бархатный вечер – Страница 40

Ж _ах просто. Раніше я мріяла про появу батька в моєму житті, а тепер хотіла ніколи його не знати. Той чоловік в обносках, із запахом перегару річної давнини нагадував тільки про те, що ми жили краще без нього.

Свого батька я не пам’ятаю взагалі. Так, я знаю, що він в мене десь є, адже інакше я б не народилась

Я прекрасно розуміла, що життя одинокої матусі не солодке. До народження сина була готова. Зробила дитячу кімнату, купила усе необхідне. А от морально якось не підготувалася

Мене пробудив телефонний дзвінок серед ночі. Важка породілля, потрібно терміново їхати в лікарню.

Насправді не знаю навіть, чи може бути так, щоб розлучення не травмувало дитину в будь-якому віці…Так, я розумію, чому у вас так сталось, та все одно хотів би мати повноцінну родину…

І все ж таки, справжнє, оте саме щире та вічне кохання щастить зустріти в житті геть не кожному.

Та хіба ж ми обираємо, в якій родині народитись? Отож би й воно! Мій Сашко геть не такий! Навіть в клубі я жодного разу не бачила, аби той пив, чи хоча б навіть цигарку покурював.

Яблучко від яблуньки – недалеко падає. Все ж таки, таке прислів’я не дарма в народі ходить.

Дівчина піднялася й попрямувала якомога далі від того місця, де колись вперше зізналася Вадимові у своїх почуттях. І чим він їй відповів? Зрадив з першою ліпшою, коли випала така нагода

Вадим повернувся у своє рідно місто лише з однією надією – знову зустріти її. Дівчину, що запала в його

Люба. Я хворий. Сьогодні дізнався. A ще, мене скоротили. Давно. Не хотів тобі говорити, та зараз викладаю все як є… доведеться повернути квитки на літаки. Хімія дуже дорога, звідки взяти гроші я не знаю. -В сенсі ти не знаєш?! Мені яке взагалі діло до того, що ти не можеш забезпечити родину?

Я просто кричав до совісті власної дружини, та все було дарма. Вона чула виключно себе та шелест грошей

Що буде далі ми не знаємо, але плануємо прикрити свій «банк» легких грошей. Або Іван піде працювати, або нехай не морочить нашій дочці голову й зникне з її життя

Ми з чоловіком довгий час не мали дітей. Уже втратили віру, що колись станемо батьками та почуємо радісний

Mені не здалось, що чоловік зраджує, а мати тільки підтвердила мої хвилювання

Я обрала, чи обрав бути щасливим. Я змирилась зі зрадою, Все ж таки сама в тому винна. Йому просто не

Значить і гроші, що йому дають також несправжні? За що ж ми тоді живемо?

Після народження другої дитини я стала дуже знервована. Моїй старшій донечці уже сім. Вона школярка

Після чергового прохання піти додому раніше, начальник висловив своє невдоволення такою роботою. Тож дружині довелося знову повернутися у декретну відпустку

Ми з дружиною давно планували стати батьками. Здали усі необхідні аналізи, закінчили курс приймання необхідних