Yulia Virnuk – Страница 5 – Бархатный вечер

Мій друг, із дочкою якого я зустрічаюсь, мене ніколи не пробачить та не зрозуміє. Та врешті, я його і не звинувачую. Певно, я б так само відреагував. Проте я тримався скільки міг. До останнього не хотів навіть сам собі зізнаватись, що справді покохав дочку друга. Хтось скаже що я дурний поїхавши глуздом дід, а можливо хтось та й зрозуміє.

Мій друг, із дочкою якого я зустрічаюсь, мене ніколи не пробачить та не зрозуміє. Та врешті, я його і

Виходить так, що я була просто запасним варіантом, заміною на деякий час.

В один момент я втратила родину. Всі мої найкращі роки були присвячені чоловіку та дітям, а тепер сама.

Брат чоловіка підговорив мене не розповідати нікому правду. Нехай всі гадають, що врешті у нас в родині вдалось завести малюка. Чоловіку вагітність доведеться видати за недоношену, щоб підлаштувати по термінах.

Гарними намірами дорога в пекло вимощена була. отак от і в мене трапилось. Все планувала, все робила

Того ж дня я вгледіла, що із моєї скриньки із прикрасами зникло золото, а з тумби всі заощадження! Думати й не було чого, куди вони поділися. Я взяла кочергу, та пішла тpyсити Сергія в хаті Мирослави. Так, kp _иків та скандалу було на все село. Проте то мої гроші!

Я не могла повірити, що подібна ситуація прийде до мого дому. Кажуть, думки матеріальні, або думкою ми

На ньому не було обличчя.. Очі заплакані. Я вже зрозуміла, що щось не так. В середині все поxoлоло

Як жити із тим, що в автоkат _астpофі та тяжких наслідках через це для сестрички, яку спричинив нетвеp

Мамо, чому елементарні речі вам обом маю пояснювати я?! Та, хто на вас двох і третини життя не прожила! Мали б совість та трохи розуму!

У моєї бабусі залишились тільки я, тобто онучка, та моя мама – її донька. Остання донька, яка залишилась

Я хотіла допомогти, та краще б взагалі не лізла. Моя донька взагалі розплакалась. Баба та її налякала своєю поведінкою. Ну хіба ж так можна?!

Я часто бачу стареньких людей, які просять допомогу. Та частіше всього, коли ти питаєш, що їм потрібно

Cумки випали з рук, а світ рухнув. На підвіконні сиділа невістка, біля неї стояв мій чоловік та м _aцaв її. Що це, як не зрада?!

Наше життя більше ніколи не стане таким, як було колись. А провина в тому колишньої дружини мого сина.

Мені не хотілось вірити власним вухам. Я плакав весь час. Нехай кажуть, що чоловікам плакати не гоже, та я теж людина! Тиша в хаті була приголомшливо голосною. Не розумів довго, як мені далі жити.

Жив я собі спокійно стільки років вже було геть забув, яка в мене велика родина була. Як хлопці просили

Мамо, прошу тебе без нотацій! Я в туалет не можу сходити, тому що одразу всім туди ж потрібно в ту ж мить. Або близнюки відверткою двері вічно відкривають!

У мене дуже велика родина. Мати, батько, троє братів та четверо сестер. У купі тільки дітей вісім, а