Yulia Virnuk – Страница 14 – Бархатный вечер

Андрій навіть встигав паралельно крутити роман із подругами його жінки. А ті, власне, були геть і не проти. Оце так подруги, правда?!

Андрій шукає чогось, сам не знає чого. Працювати не хоче, а хоче гарно жити. Інколи йому вдавалось знайомитись

Далі було ще веселіше. Моя люба дружинонька почала гуляти. Поверталась додому пізньої ночі. Iнколи навіть з першого разу в двері не потрапляла

Перший млинець комом – це про моє подружнє життя. Я навіть і не знаю, з чого почати. Мабуть, з

B магазині стояла дуже стара бабуся перед вітринами з зефіром та тортиками, та дивилась такими очима, ніби там лежало золото. Потім вона шукала адміністратора, щоб запитати про роботу прибиральниці.

Раніше, коли я ходила до магазину зі старшими, мені здавалось жахливим занудством та снобізмом, що моя

Хто мені може допомогти порадою? Маю двох діток, і вони все ніяк не можуть поладити між собою. інколи я вже просто p _вy волосся на голові від безвихідності.

Хто мені може допомогти порадою? Маю двох діток, і вони все ніяк не можуть поладити між собою.

Навкруги них валялись купа сміття, порожніх пляшок. Вони дуже голосно розмовляли, час від часу сміялись. Хоча то легко сказано.

Якось ми з моїм чотирирічним сином прогулювались парком. День був чудовим, довгоочікувана весна прийшла

Якимось чином батьки пронюхали, що я непогано влаштувалась в місті, дізнались моє місце роботи та проживання. Почали приходити в гості, непрозоро натякати, що непогано було б підкинути їм грошенят

Не по слухам знаю, що найскладніше в житті пережити самотність. Особливо, коли це самотність дитини.

Вдома не було елементарно води, щоб зварити поїсти. Навіть дитині. На дзвінки не відповідав, повідомлення також.

Коли ми з чоловіком планували дитину, я неодноразово у нього перепитувала, чи зможе він нас трьох забезпечити

Так стало на душі паршиво. людина, якій ти довіряла так гидко з тобою вчинила. Навіть не маю слів, щоб передати всі свої емоції.

От звідки беруться такі “друзі”, які роблять все, щоб у тебе не було краще за них.

А хто тобі сказав, що ми її збираємось переоформляти? – Як хто?! Бабуся, власниця! Я просто не вірила своїм вухам. Мама, найрідніша людина…Оце так-так. Того вечора я довго плакала на плечі Богдана. Мені було так гірко від вчинку мами.

Моя мати жила з батьком в сусідній до України країні. Там народилась і я. Проте незабаром Батьки вирішили

Поки змивала всю косметику, телефон мій розривався. Неабияк налякавши мене. Хто може бути таким наполегливим серед ночі?! Тільки щось сталось, явно не хороше.

Анатолія я зустріла завдяки моїй подрузі. Вони разом працювали, інколи разом, в плані в одній компанії