Декабрь 2022 – Страница 10 – Бархатный вечер

А чого це ти тут всілася! Не бачиш, що це місце для особливої групи людей? Яка зараз молодь безтолкова пішла!

З дитинства мене вчили з повагою ставитися до людей похилого віку. Я знала, що їм потрібно допомагати

Орисько, а ну не починай! ти за молодості спідниці носила мало не вище носа, а тепер щось говориш за дівок, які шорти короткі одягають

Сьогодні я стала свідком справжньої бабської сварки. Поки я намагалась відкрити свій поштовий ящичок

Доброго дня! можна Антона? Я його дівчина. А ось це – його майбутня дитина, яка потребує батька. – я вказала пальцем на свій живіт. Бабуся почала плакати. в кімнаті поруч хтось повеселився.

Ми були геть молодими, та навіть малими. як і всі підлітки, вважали, що знаємо більше за дорослих.

Доню, не муч себе. Мій син не та людина, а це життя не те, на яке ти заслуговуєш. Йди. Якомога далі та якомога швидше. Нехай Сергій і мій син, та я ж бачу, що він п _аckyдна людина. Саме тому, що він мій син я його й терплю. А ти не маєш.

Як то жити з розуміючою родиною я взагалі не розумію. Це для мене щось із розряду нездійсненної мрії.

Подруга не здивувалася, лише важко зітхнула. Зізналася, що три роки тому була на моєму місці. Вона теж зустрічалася з Олегом, коли тільки прийшла на роботу. Ні про дружину, ні про дитину не знала

Після закінчення школи я вступила до університету. Навчалася на економіста. Роботу знайшла одразу, адже

Мати таки знайшлася. Сама повернулася через 14 років відсутності. Де вона була й чим займалася увесь цей час ніхто не відав.

Я любила бувати в гостях у діда Василя. Він був дуже старенький, але говорив так чітко й такими ясними

Тобі що, немає куди гроші дівати?! Жили собі в цій квартирі, то й добре! ти бачив ціни на нерухомість? Ти за весілля собі заплатити не зміг, все з нашої кишені було, а тепер квартира нова?! Ще скажи бізнес-класу!

У нас з чоловіком чудові відносини. Та, як не дивно, зі свекрухою також. Мені дивно чути, коли мої подруги

Брат та сестра вимагають, щоб я виплатив їм компенсацію, тому що вони така ж рідня, як і я. Вони отримали від мене невеличку суму, але не заспокоїлися. Тепер хочуть ще більше

Зазвичай спадок приносить користь, але у моєму випадку – тільки зайві клопоти. Мене звуть Сергій, мені 34 роки.

«Це просто диво!» – кричали ми до лікаря, а він лише розводив руками: «Куди ж без нього»

Не перший рік я живу на цьому світі й вкотре переконуюся, що на все відведений свій час. Ми з чоловіком

Я одружений й повинен про все розповісти дружині. Не хочу й не буду її обманювати. Стосунки ми зможемо розпочати лише після мого розлучення. Тебе влаштовує такий варіант?

Коли я робив Ларисі пропозицію, то був певен, що це на все життя. Неможливо когось полюбити, а потім