Бархатный вечер – Страница 130

Оцінки ставлять за гроші, а червоні дипломи мають тільки багачі. Моя подруга була з родини, де батьки не могли нічого покласти до кишені вчителя. Інколи навіть не могли купити донці нову курточку на зиму. Я навіть не можу передати, як гірко мені було спостерігати за тим, як дівчину, яка метикує в рази швидше та більше від самого вчителя, затикали та садили за задню парту, аби перед очима не мелькала.

Я терпіти не могла свою школу, вчителів, та, частково батьків, які змушували мене до неї ходити.

В одну мить все перекинулось з ніг на голову. З вікна я побачила свого хлопця, який вже став мені нареченим в обіймах іншої дівчини. Пів біди обійми, вони ще й цілуватись почали. Я оніміла від побаченого. Проте далі картина не завершилась. До солодкої парочки підійшов інший хлопець

Я зустріла свого теперішнього хлопця за досить дивних обставин. Під час розриву зі своїм тоді ще хлопцем.

Я тремтячим голосом попросила бабусю не йти. Не кидати нас з сестрою так скоро, ми ж нікого крім неї не маємо.

Я виросла на засадах того, що інколи батькам та решті рідних ти потрібна ніби валіза без одного коліщатка.

Ми вручили свекрусі конверт з грошима, її ніби кіт злизав. І не цікавила її ні новонароджена дитина, ні те, як ми живемо.

Ми з чоловіком проживали на орендованій квартирі. Якось нам з чоловіком господар квартири повідомив

Я нагадував сам собі віслюка, який тягне, а його ще й поганяють.

Ми проживали за містом в старому будиночку, який дістався мені у спадок від діда. Звісно, хотілось кращого

Цю розмову почув мій син. Він так серйозно подивився на нас, а потім заявив: -Сподіваюся, хоч про якусь жінку він зможе подбати.

Ми з Андрієм не були зразковою парою. Часто сварилися, то розходилися, то сходилися. Про наші стосунки

Син мені брехав про все, а сам жив трутнем на спинах в мене та дружини.

На заробітках я вже не один десяток років. Саме через те, що маю досвід роботи, та не змінювала місце

Моя прекрасна незнайомка послизнулася я хотів її підхопити, але теж не втримався, ми обоє звалилися в брудну калюжу. Наступної миті до нас підбігло кошеня

Надворі дощило. Вечір непомітно лягав на місто. Я поспішав повернутися додому, потрібно було встигнути

Вони не хочуть увійти в моє положення й на відріз відмовляються переїжджати в село. Кажуть, що звикли до міського життя, а в селі їм нічого робити

Я не розумію власних батьків. Вони живуть у трикімнатній квартирі лише удвох. Дві великі кімнати постійно пустують.

Він страшенно р _озгнівався, назвав нас егоїстами, які дбають тільки про себе. Навіть заявив, що якщо ми зараз відмовляємося сидіти з онуками, то потім він нас на поріг не впустить

Ми з Валентиною все своє життя присвятили єдиному синові. Ігор народився досить пізно, коли нам виповнилося за 30.