Yulia Virnuk – Страница 8 – Бархатный вечер

Я був радий! Щиро! Так давно хотілось, щоб мама краще почувалась. Та сестра мені брехала. Про все. Гроші всі собі забрала, а маму взагалі із дому вигнала.

Кожного ж ми судимо по собі, вірно? От не дарма таке слово в народі ходить. От і я так само гадав.

Мій менший брат просто користується мною та мамою. Звик з дитинстващо хворіє, усе йому можна. Але жити моїм рахуком та мене ж доймати – перебір!

Нас у родині двоє дітей. Мені не пощастило, тому я народилась старшою сестрою. Брат мій аж на шість років

Щойно випхали нас геть зі свого будинку! Уявляєте?! Рідна мати! Оце так і вези їй смаколики, подаруночки дорогі!

Після того, як я переїхав жити о міста остаточно, то рідко з’являвся вдома, в селі, тож всю роботу

Кошенят було багато…Деякі вже навіть не рухались, просто носиком вткнулись у сніг та заснули. Назавжди

Навіть уявити не можу, яка тьма та нен _ависть криється в серцях людей, які зн _ущаються з тварин. Б’

Мені дали трішки уваги, я був на сьомому небі. А сестра – егоїстка. Навіть найменшого бажання не маю з нею спілкуватись. Хто в цьому винен? Гадаю, батьки

Хоч я вже й дорослий, та все так само як в дитинстві, ображаюсь на власних батьків. Звісно, можна було

Було спершу трішки дискомфортно через те, що дитина не моя, та дуже скоро це зникло. Марійка сприйняла мене як рідного. А першим словом стало “Та-та”!

Гадаю, що всі мої друзі, та мабуть, й рідні гадають, що я повний блазень. Та насправді раніше я й сам

Баба з дідом посміхаються, типу такі привітні в очі, а як до діла….звідти батьки вийшли без нічого, тут навіть дивуватись не було чого. А через тиждень баба з дідом полетіли на Кіпр відпочивали. До того ж на місяць, чи півтора..

У мене є дві бабусі та два дідусі. Батьки мами хоч й не багаті, та дуже привітні, щирі, завжди віддадуть

Та насправді, брата мені геть не шкода. Він заслужив на це. Певне додам, що навіть мало йому дісталось. Раніше дівчат він сильно ображав.

Я хоч й люблю свого брата, та покидьок він ще той. Поки я росла, то не розуміла, що він учворить, тому

Життя, якого я не хотіла мало не з народження виявилось не таким вже й поганим. Все ж краще, ніж працювати й старіти рік за три.

Я ніколи не мріяла вирости, вивчитись, вийти заміж, народити кучу малих дітей, стати домогосподинею та

Денис знайде собі чергову, а далі питання часу, коли він і їй зробить дитину, а потім з таким дурнуватим поглядом скаже “А шо?”

Нещодавно я потрапила в таку ситуацію, ніби зі сторінок сценарію не дуже вдалого фільму. Перший час мені