Yulia Virnuk – Страница 2 – Бархатный вечер

Мені було б в рази простіше відправити їй ліки кур’єром або взагалі перерахувати кошти на картку, аби зайве не заморочуватись.

Як жити із людиною, яка тебе у всьому розуміє та підтримує, кохає більше за життя, а ти не можеш відповісти

Ж _ах просто. Раніше я мріяла про появу батька в моєму житті, а тепер хотіла ніколи його не знати. Той чоловік в обносках, із запахом перегару річної давнини нагадував тільки про те, що ми жили краще без нього.

Свого батька я не пам’ятаю взагалі. Так, я знаю, що він в мене десь є, адже інакше я б не народилась

Насправді не знаю навіть, чи може бути так, щоб розлучення не травмувало дитину в будь-якому віці…Так, я розумію, чому у вас так сталось, та все одно хотів би мати повноцінну родину…

І все ж таки, справжнє, оте саме щире та вічне кохання щастить зустріти в житті геть не кожному.

Та хіба ж ми обираємо, в якій родині народитись? Отож би й воно! Мій Сашко геть не такий! Навіть в клубі я жодного разу не бачила, аби той пив, чи хоча б навіть цигарку покурював.

Яблучко від яблуньки – недалеко падає. Все ж таки, таке прислів’я не дарма в народі ходить.

Люба. Я хворий. Сьогодні дізнався. A ще, мене скоротили. Давно. Не хотів тобі говорити, та зараз викладаю все як є… доведеться повернути квитки на літаки. Хімія дуже дорога, звідки взяти гроші я не знаю. -В сенсі ти не знаєш?! Мені яке взагалі діло до того, що ти не можеш забезпечити родину?

Я просто кричав до совісті власної дружини, та все було дарма. Вона чула виключно себе та шелест грошей

Mені не здалось, що чоловік зраджує, а мати тільки підтвердила мої хвилювання

Я обрала, чи обрав бути щасливим. Я змирилась зі зрадою, Все ж таки сама в тому винна. Йому просто не

Та мені в голові не геть вкладалось, як вона буде платити за половину всього, якщо ледь зводить кінці із кінцми. Можливо, розраховує на мою чоловічу щедрість? Дівчина все частіше зводила розмови до того, скільки я заробляю, чи відкладаю гроші.

Мені ніколи не було відомо, де люди брали совість, аби розживатись на багатстві інших людей, прикарманювавши

Відкрив двері, а на порозі чоловічі чоботи. Не мої. Я таких крутих не мав ніколи. Шкіряні! Нічого собі! В спальні їх було двоє. На моє обличчя повернулась щира посмішка. Дивно, еге ж?

Життя у мене складалось весь час дуже не просте. Та ні хто ніколи й не говорив нікому, шо воно просте.

Мене дістала твоя вічна економія! З мене хлопці на роботі регочуть! Ти мені давала дві тисячі на те, аби я за день народження всіх пригостив! Та що я можу купити за ці гроші?! Чотири торти по п’ятсот гривень!? На заводі, де купа голодних мужиків!

Мені соромно перед моїми колегами на роботі. Просто крізь землю хочеться провалитись. А вся проблема

Товстий не по розмірах, старий та пошарпаний. Мати вручила мені той “подарунок”. Я не мала що сказати. Гості в залі замовкли, грала тільки музика, яка здавалась абсолютно недоречною. В мене трусились руки

От всі мої подруги жаліються на матерів власних чоловіків або хлопців. А мені от пощастило е більше