Мені соромно перед моїми колегами на роботі. Просто крізь землю хочеться провалитись. А вся проблема в моїй дружині! Навіть вже подумую із нею розлучитись! Навіщо мені дружина, у якої я все маю вимолювати та випрошувати?!
Коли ми тільки одружились, мене ніби все влаштовувало. Мабуть, не ніби, а так і було. Або я просто ще не так критично все сприймав. Ми обоє працювали, бюджет був непоганим. Жінка сама слідкувала за всіма витратами. У нас навіть частенько друзі брали в борг, бо необхідно було якось до кінця місяця дожити. Та через два роки одруження наш бюджет все скорочувався. В плані того, що дружина вирішила нам затягнути паски, аби купити другу квартиру або обновити автомобіль. Мене це не геть влаштовувало, адже жити нам було де, автомобіль хоч й не найновіших моделі, та й не старий. Йому десять років, та ще тоді ми взяли його із салону. Тож нарікати на нього було дурнею! Люди купують авто, якому вже за двадцять років. В Євросоюзі такі автомобілі вже взагалі на брухт здають, а наші радіють, як новому. Й квартира нова нам навіщо?! Дітей ми не маємо, а купити, щоб вона просто стояла – дурня.
Вже другий рік підряд ми всю зарплатню складаємо в спільний кошик. Звідти беремо строго на бензин. Навіть запаси на місяць продуктів робимо виключно за попередньо визначеним списком. Навіть зайву цукерку чи філіжанку каву е можна взяти.
-Це все дурні витрати, які пожирають наш бюджет! Ми так не авто чи квартиру купимо, а будемо все життя біля ресторанчиків із кавою стояти, та заздрити тим, хто поїхав на машині нашої мрії. Ти цього хочеш?! Я точно ні!
-Від витрачених раз в місяць п’ятдесяти зайвих гривень суттєво нічого не зміниться!
– А ти в рік порахуй. А потім і два, три…
– Мене дістала твоя вічна економія! З мене хлопці на роботі регочуть! Ти мені давала дві тисячі на те, аби я за день народження всіх пригостив! Та що я можу купити за ці гроші?! Чотири торти по п’ятсот гривень!? На заводі, де купа голодних мужиків!
– Мені все одно. Ти маєш бюджет – вкладайся. Зараз вони із тебе регочуть, а потім ти будеш, коли матимеш пасивний дохід у вигляді квартири, а вони будуть жити від зарплатні до зарплатні, та жалітись, яка ж погана у нас держава.
Дружина мене просто бісила! Вона не чула взагалі нічого із того, що я їй казав! Мене на роботі клоуном та підкаблучником вже два роки всі обзивають, а я із цим не можу нічого зробити! Яка мені різниця на ту квартиру, якщо мене ні хто не поважає та сміється не те що в спину, а просто в обличчя! Я вже не витримую! Простіше розлучитись та жити собі своєю головою думаючи!
