Автор: Yulia Virnuk
Пробачати зраду було нестерпно тяжко, та йти мені нікуди. Повторювати долю матері ой як не хотілось.
Знання за печами не носити. Гаманець кишень не тягне… І всіляке таке мені говорила мати, та змушувала
У своїй родині я почувалась як третя зайва. Точніше четверта зайва. Я була меншою із двох дочок. Різниця у віці у нас п’
Коли не стало батька, маму ніби підмінили. Із щасливої життєрадісної жінки залишились тільки спогади.
Коли ми тільки познайомились з чоловіком, перше враження яке він на мене навів – повна безнадійність, бідовий хлопець, який нічого крім спідниць кругом себе не бачить.
Моє життя не можна було назвати легким, безхмарним, чи навіть хоч трішки щасливим. Хоча ні, певно що збрешу.
Життя моєї бабусі назвати легким не можна. Та не дивлячись на це, вона залишилась яскравою, життєрадісною
Коли ми з чоловіком дізнались, що я вагітна, то зрадів тільки чоловік. У моїх планах не було дітей ще найближчих років так з п’
Насправді ніколи б в житті не зміг подумати, що така доля спікає саме мене та мою родину. І насправді
Моє знайомство зі свекрухою пройшло просто “фантастично”! Чесно сказати, я гадала, що таке
Мені, мабуть, і життя не вистачить, щоб зрозуміти поведінку моєї тещі. Вона з такою зневагою ставиться