Дружина то хоч при матері й трималась, але коли залишалась наодинці сама з собою захлиналась сльозами від відчаю ат образи. Вона навіть мені не казала про свої сльози, певно соромно було.

Мені, мабуть, і життя не вистачить, щоб зрозуміти поведінку моєї тещі. Вона з такою зневагою ставиться до своєї меншої доньки, що просто аж тріснути охота. Ну серйозно! ви бачили в житті хоч одну матір, яка свою власну доньку буде шль _oндpою обзивати, говорити, що її діти нагуляні, а чоловік от стоїть зараз поряд. Чи ось, з її улюбленого, що її донька повна нікчема, нічого в житті не досягне, бо д урна, та ламаного гроша не варта. При тому, що ця само ж донька закінчила школу з золотою медаллю, вступила до університету на бюджет, закінчила його з синім дипломом, до червоного трішки не дотягнула, та зараз працює в Нац Банку, куди пройшла по конкурсу.

Вже неодноразово я намагався поговорити з тещею спокійно, питав, в чому справа, навіщо вона таке говорить. Хіба ж не видно, наскільки боляче робить донці? Аби її слова хоч частково правдиві були, а так це просто зн ущання над власною дитиною! Дружина то хоч при матері й трималась, але коли залишалась наодинці сама з собою захлиналась сльозами від відчаю ат образи. Вона навіть мені не казала про свої сльози, певно соромно було. Проте я вважаю, що таке відношення абсолютно не заслужене!

Знову ж скажу, що неодноразово спілкувався з тещею на цю тему. Спершу питав, потім просив тримати рота на замку, а та тільки більше пащеку відкривала. Мовляв, та що я знаю, такий же само як і її невдячна донька. Вона, бачте, поклала життя на те, щоб виростити дітей, а їм і діла немає до матері. Невдячна скотина та всяке в цьому ж таки дусі. от тільки чомусь постійно забувалось, як вона пообзиває меншу доньку, прокльонів їй в спину накидає, а донька не звертаючи на те увагу приїздила кожні вихідні, прибирала в її будинку, подвір’ї. Годувала тварин, яких було не мало. Привозила продукти та залишала гроші в таємниці від мене. Типу в таємниці. Я хоч й був проти таких щедрих подачок в невдячну сторону, та що міг вдіяти, то ж її мати.

А ще, цікавим було те, що старша донька, якій і справді було геть все одно на матір, поїхала до міста, живе собі припіваючи, тільки інколи по курочку домашню на пару годин приїздить – найкраща дитина у світі. Там мало не німб над головою літає. Інколи звісно також і їй дістається, але то більш як за компанію.

Мені от просто незрозуміла така позиція. взагалі як можна так відноситись до власних дітей, які не просили, щоб їх народжували, а друге те, що хто винен в тому, що ти не щаслива?! перекидати відповідальність на інших та звинувачувати у твоїх же невдачах, як на мене, бридко. Останнюю краплею для мене стало. Коли теща вкотре обматюкала дружину, та побажала, таких гидотів що й повторювати не хочеться. Ось тоді я вже висказав все, що думаю про ту стару. Забрав родину, поїхали додому. Тепер хай як хоче, нехай хоч здихає сама в своєму загидженому дому, та дружину, чи тим паче дітей я до неї більше не пущу. Всьому має бути своя міра. Нехай тепер спробує пожити без допомоги та подачок від тої невдячної шльондри!

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

шесть − один =

Дружина то хоч при матері й трималась, але коли залишалась наодинці сама з собою захлиналась сльозами від відчаю ат образи. Вона навіть мені не казала про свої сльози, певно соромно було.