Я геть не хотіла, щоб хоч хтось бачив, що мені насправді боляче. Що мене не помічають. Не помічають, які смачні торти я готую на кожне свято. Які картини намалювала, та малюю на замовлення. Все це ніщо, в порівнняні із старшою сестрою.

У своїй родині я почувалась як третя зайваТочніше четверта зайваЯ була меншою із двох дочокРізниця у віці у нас п’ять роківХтось може сказатищо це дуже багатоміж двох дітокта кому яка різниця?! щоякщо не вкладатись в терміни три роки різниці між дітьмито щобільше не народжувати взагаліТа то такевиключно мої роздумиВрештіповернусь до розповідічому я не почувалась хоча б не зайвою в цій родиніЗмалечку мати мене постійно порівнювала із сестрою.
– От гляньЯк гарно Оля хвостик заплелані одного півника не стирчитьа ти що?! йди до дзеркала та нормально причешисяОля з хати не вийдепоки не буде досконало виглядатиЖах просто
Це мені було десь років так сім вісімЯ ще маладосвіду самій заплітатись майже не малаВолосся довге буловажко справитись самостійноПотім почалось за навчання. – Оля навчається на відмінноа ти що?! Що це за оцінки?! куди ти підеш з такими баламихіба коровам хвости на фермі крутитиале й ферм вже майже немає!
В мене після таких слів зникло найменше бажання навчатисьАдже як не стараласьбатьки мене завжди порівнювали зі старшоюЗавжди я була не таката не так все робилаКоли в мене почався перехідний періодмати з криками на мене кидалась, що ніби сплю з ким попалота принесу їй в подоліА в мене навіть друзівчи знайомих не булоКоли я ввечері ходила гулятині хто не знавщо я просто йшла на набережнікупувала собі морозивочи чашечку кави та сиділа плакалаКому яка різниця?
Таке відношення в родині краяло мені серцеПроте водночася геть не хотілащоб хоч хтось бачивщо мені насправді болячеЩо мене не помічаютьНе помічаютьякі смачні торти я готую на кожне святоЯкі картини намалювалата малюю на замовленняВсе це ніщов порівнянні зі старшою сестроюАдже вона власними силами вступила до університетузакінчила його, а тепер гне хребет на заводі за три копійкиАле ж вона молодець
Кожен разколи мені випадала нагода втекти з домуя хапалась за неїяк за останню соломинкуРодинні святаа тим паче поїздки то були для мене каторгоюБатьки та сестра постійно шпиняли менещо я не розмовляю з нимичи то не хочу допомагати прибрати в квартиріа просто десь тікаю з домуТе саме з городом на дачі. Я декілька разів проявляла ініціативуаби поїхати, посапати грядочкичи то викопати картоплюта мене травилищо я занадто повільначи не правильно роблюПояснювати що ж такого неправильного ні хто не хотів.  Мені здаєтьсящо тільки я повертаюсь спиною до ріднихв мене летять купа обговорень та пліток…. Насправді дуже болитьале зізнаватись геть не хочунавіть сама собі.
Ось мені вже двадцять сім роківмоя люба сестричка сидить у квартирі разом з батькаминічого не має окрім як нервового зривута зарплатні тисяч в сімА що ж має непутящабезнадійна та ні на що не пригодна друга донька? Вона має прекрасну родинуз маленьким синочкомякий вже от піде до школиЧоловікаякий забезпечує родину всім необхіднимпостійно возить на відпочинокбалує подарунками. Дружину працювати не змушуєтільки підтримує її у всіх починанняхяк от власна справа з маленьким дитячим магазинчиком.
І от як воно все цікаво виходитьдитинаяка була ізгоєм в родині зуміла влаштувати своє життя як найкращеа дитинаяка ніби подавала великі надії – ніЗараз, мабуть, тільки, лінивий до мене не приходив, та не просив допомогти грошимачи через чоловіка прилаштувати на роботуПершою ж була мамаяка просила менеяка мала принести в подолівлаштувати на роботу з гарною зарплатнею старшеньку. «Бачишось їй в житті не пощастилояк тобіне може знайти хорошого чоловікаа тобі ж нічого не вартує допомогти»
–        А як же університет на бюджеті закінчений та хвостик без півників?
Мама тільки на мене накричаламовлявщо я невдячна егоїсткаяка нічого крім себе не бачитьта не хоче роботиЗ дитинства такою булата нічого не змінилосьДурня якась та й годіЯ то допоможупроте хіба ж мене від того будуть більше цінуватиНавіть коли ми в гості приїздимо родиною до батьківна нас нуль увагиадже є старша донькаякій тільки лишилось памятник поставити зразкової доціНе знаючим я так насолила своїм ріднимколи народиласьта відношення до мене не змінюєтьсянавіть коли приходять проситиДивнообразливопротивно Цемабутьнайвлучніші словаіз усього спектру емоційякі я відчуваюДобрещо поряд є чоловікякий підтримує менета заспокоюєколи я вже сама не можу впоратись з тими емоціямиякі дарують мені батькиМожливобуло б не так образливоаби хоч сестра поводилась адекватнота ж ніВона тільки й дорікаєщо я не такабатькам мало допомагаюмогла б і їй допомогти з роботою та грошимаЗараз же не просто житичас не легкийЦіни в магазинах космосОт тільки знову ж чомусь ні хто не згадуєщо ремонт на кухні батьків зробила та сама непутяща донькаТелевізоридеякі меблізамінила не вонаСписок можна продовжувати безконечнота вдячності мені не бачити навіть в самому кінціТа куди там вдячностінавіть простого нормального відношенняяк до доньки та сестри.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

пять × пять =

Я геть не хотіла, щоб хоч хтось бачив, що мені насправді боляче. Що мене не помічають. Не помічають, які смачні торти я готую на кожне свято. Які картини намалювала, та малюю на замовлення. Все це ніщо, в порівнняні із старшою сестрою.