Бархатный вечер – Страница 69

Я більше тебе не кохаю. Поліна особлива, вона цінує мене й робить щасливим

Вадим не давав мені спокою з першого курсу. Ми потрапили в одну навчальну групу. На всіх парах він сідав

Я сам плануватиму наш бюджет. Хіба не чоловік головний в домі? Мені набридло слухати жарти друзів про те, що я твій особистий гаманець

Коли ми з Тарасом почали зустрічатися я помітила, що хлопець частенько немає фінансів. Ну на роботі він

Декілька днів Ігор мовчав, а потім почав телефонувати, просив повернутися додому, обіцяв, що більше не зраджуватиме. Я не повірила. Не хочу аби діти були свідками сімейних драм

На початку стосунків тобі здається, що медовий місяць триватиме вічно. Ви закохані, хочете весь вільний

Слухай-но сюди, чоловіче! Три години ти марно лежав на дивані, очікуючи, коли прийде особиста прислужниця аби набити твоє черево? Чи не прийшла в твою світлу голову ідея самому приготувати вечерю

Я нічого не маю проти розподілу обов’язків у родині. Споконвіку прийнято, що дружина дбає про сімейний

До цього часу я ж не могла витрачати свої гроші на себе, адже Рома сидів на моїй шиї. Тож з радістю пересаджую його на твою. Сподіваюся, ти багато заробляєш

Був вечір п’ятниці. Я повернулася з роботи у гарному настрої. Завтра субота, можна довше повалятися в

Та хіба ж можна бути таким нетямущим? Мені соромно твоїм татом називатися!

Іван давно не може порозумітися з сином. Упустив він той час, коли потрібно було виховувати малого.

Ти заміж хочеш, чи як? Карниз відпав, тож потрібна сильна чоловіча рука, щоб його причепити. За добро потрібно віддячити смачною вечерею. А там все закрутиться саме собою

Моя бабуся Марія веселої вдачі. Скільки себе пам’ятаю, вона завжди усміхнена та й іншим настрій вміє підняти.

Я не знаю, що робити з дівчатками. Не розуміюся на їхніх ляльках, чаюваннях, косметиці. Уявлення не маю, як заплітати косички та одягати платтячка. Після народження Мілани я ще довгий час не міг прийти до тями

Я ріс поміж хлопців. У батьків окрім мене було ще двоє синів. Старші брати взяли мене у свою компанію

Якось за мій стіл сів чоловік приємної зовнішності, гарно одягнений та веселої вдачі. Не дивно, що я його одразу не впізнав.

Сергія я знав з дитинства. Ми навчалися в одному класі. Доля мого однокласника непроста. Коли хлопець

А що ж це ви, мамо, так чоловіка свого не шануєте? Замість того, щоб відпочити та з сином поговорити, ви його на кухню відправили, ваші обов’язки виконувати. Хіба не жінка повинна на стіл накривати та гостей зустрічати?

Таня цілий день ходила знервована. Вранці прокинулася запізно, не встигла поснідати. На роботі було багато