Бархатный вечер – Страница 61

Пральна машинка страшенно гарчить, постійно намагається «втекти» з кухні, а коли вмикається режим віджим, то вона ніби має злетіти на поверх вище

Ми з Танею дуже довго відкладали кошти на власне житло. Стикатися по орендованих квартирах просто набридло.

Обурившись, я хотіла відмовити, але чоловік мене випередив. Пообіцяв кожного тижня купувати їй ті цукерки аби тільки вона дала нам спокій. Ось так стара вимагателька забезпечила собі запас солодкого на декілька років вперед

Ідея переїхати жити в село виникла у нас з чоловіком давно. Проте постійно щось заважало. То ми були

Виходить, що з 18 людей лише 6 готові були прийти тобі на допомогу у скрутну хвилину навіть не здогадуючись, що доведеться робити

Моїй доньці виповнювалося 16 років. Мілана з нетерпінням чекала на це свято. Підготовку розпочала заздалегідь

Ну чому ж квартирант? Це, Полінко, мій майбутній чоловік. Правда з одруженням не поспішаємо, бо Олег ще з колишньою дружиною не розлучився. Так бідний й мучиться, живе поки що на дві сім’ї

Зі своєю ріднею по маминій лінії я зустрічалася не часто. Та відколи мені у спадок дісталася двокімнатна

Гадаєш, батьки тебе все життя утримувати будуть? Вони тобі не допоможуть, от саме і пізнаєш всі радощі праці самотужки!

Я не знаю, як це назвати, та мабуть, найбільш доречно буде назвати мою сестру справжньою свинюкою!

Я ніколи нічого так не прагнула, як стати мамою… Стільки всього довелось пережити. Ночами не сплю, бо обливаюсь сльозами від безвиході.

Нещодавно моя подруга народила. Я рада за неї, та не геть щиро. Ми з нею знайомі із самого дитинства.

Мені ніколи не було зрозуміло на думку чому діти такі ж _opстокі?! Чим я заслужив таке відношення?!

У школі я не користувався популярністю. Від слова зовсім. Однокласники не втрачали можливості покепкувати

Я уявлення не маю, хто та як у вас kp _ав світло! Можливо, то цілком ваші платіжки, всі знають, що ви робите без перерви, світла от і набігло. Не шукайте винних.

От є ж такі люди – злі, заздрісні, просто противні. Ось така в мене сусідка через стінку.

На очах були сльози…У листі було більше, ніж батько приносив додому за пів року точно… Мої Руки тремтіли від хвилювання..

Дурні, бо бідні – бідні, бо дурні. Можливо, для когось це й має сенс, та не для мене. Чому?

Mені ж в одинадцять років давали прожити всього чотири роки. А от бачиш, вже двадцять чотири – молодий, привабливий та щасливий! Хе-хе! А знаєш чому мій секрет?

Знаєте, Що мене зараз дратує? Що кожен! Кожен, дідько б їх побрав, намагається дати мені пораду, як би