Жизнь

Знання за печами не носити. Гаманець кишень не тягне… І всіляке таке мені говорила мати, та змушувала

У своїй родині я почувалась як третя зайва. Точніше четверта зайва. Я була меншою із двох дочок. Різниця у віці у нас п’

Аліна рано втратила матір. Коли була ще дівчиною й навчалася в університеті її ненька часто нездужала.

Коли не стало батька, маму ніби підмінили. Із щасливої життєрадісної жінки залишились тільки спогади.

Мати Олени щиро раділа, адже її єдина донечка скоро вийде заміж. Вони з батьком вже було почали хвилюватися

Коли ми тільки познайомились з чоловіком, перше враження яке він на мене навів – повна безнадійність, бідовий хлопець, який нічого крім спідниць кругом себе не бачить.

Надія Петрівна знала про фінансові труднощі дочки. Уляна у неї одна, бажана та виплакана дитина.

Моє життя не можна було назвати легким, безхмарним, чи навіть хоч трішки щасливим. Хоча ні, певно що збрешу.

З Саркісом я познайомилася під час навчання. Хлопець був іноземцем, іншої національності. В Україну приїхав

Життя моєї бабусі назвати легким не можна. Та не дивлячись на це, вона залишилась яскравою, життєрадісною