Жизнь – Страница 119 – Бархатный вечер

Виявляється, що дружина Євгена не хотіла народжувати дитину. Це чоловік її вмовив. Тож вона довго й не витримала, через місяць після народження Світланки, зібрала речі й утекла

Злата знала, що фінанси та банківська справа, то не її, але послухала наполягання матері й вступила до коледжу.

Якщо зробити тест ДНК все стане явним, але раптом він підтвердить, що син Артема. Тоді я не зможу спокійно дивитися у вічі коханому й доведеться зізнатися у своїй зраді

У студентські роки я зустрічалася з одним хлопцем, звали Артемом. Разом нам було добре, але ми обоє виявилися

Настя так захопилася розмовою, що не помітила Артема, який стояв біля дверей й чув усю правду від початку до кінця. Може він і закоханий, але не настільки, щоб жити із самозакоханою егоїсткою.

Настя завжди знала чого хоче від життя. Дивлячись у дитинстві на свою маму, яка після роботи, по суті

Без дозволу максима я не мала права навіть на вулицю в магазин вийти, чи заговорити зі своїми близькими, чи просто знайомими.

Коли я зустрічалась з Максимом, йому завжди в мені було щось не так. То натуральний колір волосся мій

Вся справа в тому, що моя менша сестра Інна у свої 17 років завaгiтніла та вийшла заміж. Вона розраховувала, що я поділю зароблені гроші й куплю дві однокімнатні квартири. Одну для себе, іншу – для неї, адже я старша сестра й мушу про неї дбати

Ми зі Стасом одружилися, коли не мали ні копійки за душею. Обоє щойно закінчили навчання, безробітні.

Одного разу я поділився своїми переживаннями з мамою, тоді вона й зізналася, що я навряд чи стану батьком. Моє життя перетворилося на «до» та «після».

Я ніколи не думав, що така радісна подія, як народження дитини, перетвориться для мене на справжнє жахіття.

Абсурдність цієї ситуації мене веселила до тих пір, поки я не отримала повістку до суду. Цей поганець через суд хотів відсудити у мене половину трикімнатної квартири та автомобіль, який я теж купила за власні гроші

Життя вчить нас не наступати на одній й ті ж граблі двічі. Але часто трапляється так, що ми буквально

Розраховував, що на старість років його догляне онук, тому переписав на хлопця свою квартиру. Той, коли дізнався про вчинок діда, житло продав, а старого буквально вигнав на вулицю

Наше село невеличке і нічим непримітне. Свого часу воно процвітало. Були робочі місця, молоді сім’ї залишалися

Коли я відмовився покидати Марину, мене поставили перед фактом. Або я і далі живу у цій квартирі на всьому готовому й свого часу успадковую її, але без Марини, або вони більше не хочуть мене бачити

Я не отримав батьківської любові та піклування ще з дитинства. Моя мама була одружена, прожила з татом

Моє обличчя було залите слізьми. Я не знала, куди мені йти та в кого шукати підтримки. Тому просто сіла на лаву в парку, відкрила торт й почала їсти. Запихала у себе шматок за шматком в надії, що стане легше

З Сашком я зустрічалася 5 років. Усі наші рідні та друзі з нетерпінням чекали на пропозицію, власне як і я.