Жизнь – Страница 114 – Бархатный вечер

Твій дорогоцінний чоловік повертається додому, зустрічай з простертими обіймами. Я вже заморилася слухати його історії про сина та твій незрівнянний борщ.

Будь-якій жінці потрібна неабияка сила волі та мужність аби навчитися жити без чоловіка-зрадника.

Сподіваюся це такий жарт. Ви уявляєте, як дитині житиметься з цим дивним ім’ям? Так з нього ж всі, кому не лінь, будуть сміятися. Та й традиція ваша – це пережиток минулого.

Перший шлюб моєї доньки був невдалим. Колишній зять не надто гарно ставився до своєї дружини.

Тепер я не даю дружині ні копійки зі своєї зарплатні. Може вона чогось навчиться й зробить висновки

Ми з дружиною ще після одруження вирішили, що матимемо спільний бюджет. Тобто я міг брати зароблені кошти

Не думалося, що старість моя буде заможною, але самотньою. Як на мене, краще б я жив у старій хатині й не мав грошей, аби тільки Артем був поряд й порадував свого старого звичайною розмовою

Артема я ставив на ноги самостійно. Мати хлопчика не стало ще під час пологів. Вдруге одружуватися я

Ми поцілувалися, сіли в авто й поїхали додому. Колишній мало не вд _авився від заздрості, коли ми проїжджали повз. Нехай бачить, що я нарешті отримала те, чого дійсно заслуговувала

Мій чоловік Сашко з перших днів нашого спільного життя вирішив, що я не гідна поваги та розуміння.

Батьки хлопця теж не вірили у зраду майбутньої невістки. Впрошували сина передумати й визнати дитину. Та Богдан наче осліп, нічого не хотів бачити й нікого не слухав

Богдан та Надія – перша пара на все село. Молоді люди довгий час зустрічалися. Про те, що ці стосунки

Вона не стала нічого пояснювати телефоном, лише попросила негайно до неї приїхати. Дочка сиділа на кухні за столом й плакала. У її руках були якісь папери.

Нещодавно ми з чоловіком переїхали на нову квартиру. Наша єдина донечка Алінка стала геть дорослою.

Вероніка полізла руками у відро з кількою, набираючи собі у пакетик. До мене вона повернулася трішки збентеженою. Ще б пак! Від неї за кілометр тхнуло рибою

З Веронікою ми одружилися нещодавно, але я прекрасно знав про всі її дивакуватості. Хоч дівчина вона

Mав намір про все розповісти матері, але хтось мене випередив. Ще з порогу вона почала на мене kpичати. – Ти невдячний син. Як ти міг приховувати від мене стосунки з цією oбл _yдницею. Навіщо тобі непутяща та ще й з б _айcтpючкою.

Мене звати Данило, мені 28 років і я досі живу з мамою. Річ у тому, що ненька доклала багато зусиль аби

Жінку не так обурили слова цієї негідної жінки, як те, що вона зробила це в день похоронів власного сина. Невже у неї зовсім немає серця?

Лариса й Микола звикли все життя важко працювати. Їм ніхто не допомагав, усе, що мали, заробили власними силами.