Ми поцілувалися, сіли в авто й поїхали додому. Колишній мало не вд _авився від заздрості, коли ми проїжджали повз. Нехай бачить, що я нарешті отримала те, чого дійсно заслуговувала

Мій чоловік Сашко з перших днів нашого спільного життя вирішив, що я не гідна поваги та розуміння. До мене ставилися, як до хатньої робітниці та кухарки. Права голосу я не мала, виражати свої думки – не можна. Про подруг та рідних повинна забутися, адже тепер він моя єдина сім’я.

Після роботи я не хотіла повертатися додому. Коли згадувала, хто на мене чекає вдома, аж нудило. Декілька разів думала піти від нього, навіть говорила про це відкрито, а він тільки сміявся. Казав, що таке страховище нікому не потрібне й ніякий нормальний чоловік навіть не погляне в мою сторону.

Було образлива чути таке від людини, яка мала б дбати та турбуватися, а не навпаки. Згодом стало ще гірше. Сашко повертався додому на підпитку. Тоді вхід ішли кулаки та бився посуд. Не один раз я змушена була ховатися у сусідки. Потім доводилося слухати плітки декілька тижнів.

Останньою краплею стала його зрада. Він навіть не збирався приховувати, що має іншу жінку. Навмисне мені про це розповів, щоб порівнювати нас та розповідати, яка я непримітна на її фоні. Терпіти більше не було сил. Зібрала речі й повернулася до батьків.

Спробувала почати своє життя з чистого аркуша. Змінила місце роботи, зачіску, гардероб. Знову зустрічалася з подругами, займалася улюбленими справами, ходила на побачення. Усі довкола помітили зміни у мені та я й сама відчувала, що знову могла вільно дихати.

Через деякий час зустрілася зі справжнім чоловіком. Леонід Іванович робив замовлення у нашій фірмі. Так ми й познайомилися. Я його зацікавила й отримала запрошення на побачення. Вперше у своєму житті я отримала справжнє задоволення від спілкування із чоловіком.

Про свого колишнього я навіть не згадувала, але одного разу випадково його зустріла. Він стояв біля супермаркету й пив пиво зі своїми друзяками. Я пройшла повз навіть не глянувши в його сторону. Біля автомобіля на мене чекав Леонід Іванович з гарним букетом квітів. Ми поцілувалися, сіли в авто й поїхали додому. Колишній мало не вдавився своїм пивом, коли ми проїжджали повз. Нехай бачить, що я нарешті отримала те, чого дійсно заслуговувала. А його пророцтва нехай ідуть разом із ним під три чорти.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

4 × 2 =

Ми поцілувалися, сіли в авто й поїхали додому. Колишній мало не вд _авився від заздрості, коли ми проїжджали повз. Нехай бачить, що я нарешті отримала те, чого дійсно заслуговувала