Лариса й Микола звикли все життя важко працювати. Їм ніхто не допомагав, усе, що мали, заробили власними силами. З дня весілля свекруха заявила, що вони тепер самостійна сім’я, тому потрібно вчитися розв’язувати проблеми без підтримки мами й тата.
Пережили вони разом багато невдач й ще більше щастя. Найбільшим стало народження первістка Михайлика. Відколи стали батьками, звикли дивитися на життя простіше. То й що, що немає власного житла, чи не можуть дозволити собі полетіти на відпочинок за кордон? Головне – вони дружні та люблять один одного.
На вихідних чоловік з дружиною домовилися влаштувати собі відпочинок, так званий романтичний вечір. Михайлика відвезли до бабусі з дідусем, а самі залишилися наодинці. Ларисі не терпілося розповісти чоловіку важливу новину. Схоже Микола теж мав, що сказати.
-Я вагітна – першою розпочала розмову Лариса. – У нас буде дівчинка!
Микола підхопив її на руки й повільно закружляв у повітрі.
-Я невимовно щасливий. Ти найкраща дружина у світі!
-А що ти хотів повідомити?
-До народження нашої принцеси, ми переїдемо у власну квартиру.
-Годі жартувати, дурнику!
-Батьки продали квартиру бабусі й доклали трішки своїх заощаджень, щоб купити нам двокімнатну квартиру. Так що ми тепер станемо господарями у власному домі.
-Аж не віриться, що все це щастя відбувається з нами.
-Після стількох років важкого життя – ми заслужили.
Останні місяці були напруженими для всіх. Микола робив ремонт у квартирі власними силами, ніхто йому не допомагав. Наймати робітників – грошей не було. Лариса готувалася до народження донечки. Щомісячні аналізи, відвідування лікарів, планові УЗД.
Нарешті на світ з’явилася прекрасна дівчинка. Лариса одразу зателефонувала до чоловіка, сповістила радісну новину. Микола на всіх парах мчався до дружини та немовляти. Цей день мав стати одним із найщасливіших для подружжя, а перетворився на справжній кошмар.
До лікарні новоспечений батько так і не доїхав, потрапив в автомобільну аварію. Лариса дізналася про це через кілька годин після пологів. Ніякими ліками та заспокійливим не можна було втамувати її горя.
Без Миколи життя стало чорно-білим, більше жодних яскравих фарб. Лариса втратила частинку себе в той день і народила частинку чоловіка. Якби не діти, уже б і не жила. Проте не може залишити їх ще й без матері, вони ні в чому не винні. Микола хотів би, щоб вона була щасливою матір’ю й вона зробить це в пам’ять про найдорожчу людину, яку втратила.
Після всіх необхідних приготувань та обрядів, вдова залишилася з дітьми в породній квартирі. Вона не знала з чого почати це нове життя. В гості до невістки завітали батьки Миколи. Вона розраховувала на їхню підтримку, адже вони обоє зазнали г оря, але натомість отримала зовсім не те що чекала. Свекруха заявила, що квартира належить їм й Лариса з дітьми повинна вибратися звідси негайно.
Жінку не так обурили слова цієї негідної жінки, як те, що вона зробила це в день похоронів власного сина. Невже у неї зовсім немає серця? Єдине про що вона могла зараз думати – це гроші. В голові Лариси не складався цей пазл черствості та зла, який носила у собі мати покійного.
Вона не дозволить обговорювати ці питання в такий важкий день. Випровадила гостей з квартири й пообіцяла, що залишиться з дітьми в домі, який власними силами облаштовував чоловік, чого б їй це не вартувало.
