Дружина повернулась пізно, я вже й заснути встиг. Та коли вона відкрила двері прокинувся. Від неї пахло парфумами. Тими само, що вона мені подарувала. -Ой, в мого шефа просто такі само. Він нас всіх обіймав, коли ми йому вручали подарунки, мабуть запах й лишився.

Сьоме чуття мене ніколи не підводило. Ось так само як того чи то злощасного, чи то щасливого дня. Я ще не вирішив. Проте ситуація сама для мене особисто склалась не надто приємна. Не хочеться геть вірити в те, що мені стільки років підряд наставляли роги моя дружина та мій найкращий друг, та що вже журитись. Не моя в тому провина.

Підозри в мене в голову закрались давно, проте, як то кажуть не спійманий, значить не злочинець. В мене не було жодного доказу, та й по поведінці дружини геть нічого не змінилось. Але щось мені муляло. Дуже сильно.

Якось дружина приїхала додому із роботи разом із моїм найкращим другом. Сказала, що зустрілись в супермаркеті неподалік від нашого будинку, Сергій запропонував підвезти, а вона не відмовилась. Десь через декілька днів ситуація повторилась, тільки тепер в так званого друга була до мене якась нагальна справа. Яка сама він толком пояснити не зміг, тому спробував просто перевести тему, а потім підстрибнув, ніби щось нагальне згадав. Я ж почав придивлятись до дружини. В телефоні нічого не знайшов. На роботі не затримувалась нікуди зайве не ходила. Дивно все якось.

Вчора дружина взагалі мені зробила подарунок – парфуми, про які я давно мріяв. Вони були просто дуууже дорогі, тому весь час скупився викидати на них гроші. Мені справді сподобався дарунок. Та знову ж таки, дещо мене зачепило. В її сумочці краєм ока я побачив іще одну таку саму коробочку загорнуту в червоний бант. Дивно…

Наступного дня, вона подзвонила мені десь в обідню пору, та сказала, що має невеличкий корпоратив на роботі – у шефа День Народження. Коли я запропонував ї забрати ввечері, вона відмовилась. Сказала, що приїде на таксі. Ну й нехай. Зможу випити пива спокійно, за кермо не треба ж сідати.

Дружина повернулась пізно, я вже й заснути встиг. Та коли вона відкрила двері прокинувся. Від неї пахло парфумами. Тими само, що вона мені подарувала.

-Ой, в мого шефа просто такі само. Він нас всіх обіймав, коли ми йому вручали подарунки, мабуть запах й лишився.

-Шеф вас обіймає? А хіба це не перебір у відносинах між керівником та підлеглими?

-Мені теж так здалось, та що, я буду відмахуватись? Хех.

Я пішов спати. Та на душі спокою геть не було. Все занадто дивно якось. Та до того ж, мені здається, що День Народження шефа минулого року було в іншу пору… Знати б правду.

На вихідних ми з друзями зазвичай їздимо грати у футбол за місто. Цього разу була черга Сергія вести нас всіх на власному авто. Я сидів спереду та пив каву. Ми в’їхали в невеличку яму, та кава ляпнула меніна шорти.

-В тебе є серветка?

-Ага, в бардачку візьми.

Я відкрив за ручку, а мені на руки відразу випала та сама коробочка із парфумами. Поряд лежала червона стрічка. Здається, це була та само коробочка.. Та само стрічка… В мене й мову відняло. Не даремно мене так штормило останній час. Ці підозри не були даремні. Врешті решт, інтуїція в мене гарно працює. Проте якщо бути чесним навіть із самим собою, вони гарно маскувались, я б думав, що вся причина в директорі дружини, проте ця невипадкова випадковість із парфумами дозволила мені звести всі кінці до купи. Що ж, як би мені паскудно не було, але ще гірше жити із людиною, яка тобі в очі дивиться, каже що кохає, а за спиною ножі точить.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

1 + три =

Дружина повернулась пізно, я вже й заснути встиг. Та коли вона відкрила двері прокинувся. Від неї пахло парфумами. Тими само, що вона мені подарувала. -Ой, в мого шефа просто такі само. Він нас всіх обіймав, коли ми йому вручали подарунки, мабуть запах й лишився.