Я вважаю себе свободолюбивою людиною, і мене глибоко турбує, коли інші намагаються диктувати мені, як я маю жити. Досягнувши тридцятирічного віку, я сформувала власні nогляди на життя і світ, які, на мою думку, дають мені право приймати рішення, що відповідають моїм переконанням. Саме так я і робила, поки не вийшла заміж за Андрія.
Під час нашого знайомства Андрій здавався незалежною та самостійною людиною. Однак після того, як ми зв’язали себе узами шлюбу, розкрилася його справжня натура – він виявився цілковитим матусиним синочком. Виявилося, що кожне рішення, незалежно від того, наскільки воно дрібне чи значуще, він радuвся з матір’ю та отримував її схвалення.
Навіть у питанні нашого житла ми вирішили переїхати в його стару квартиру радянського зразка, незважаючи на те, що у мене було своє житло. Стан квартири Андрія залишав бажати кращого: обдерті шпалери, застарілий металевий посуд, на деяких з них були протікання та іржа. Меблі також були зношені та nошарпані.
Зважаючи на стан квартири, я запропонувала зробити ремонт і покращити її. Однак ця безневинна пропозиція обернулася фіаско, коли Андрій зателефонував своїй матусі та обговорив з нею цю ідею. Вона відреагувала істерично, наполягаючи на тому, що все чудово і я не маю права нічого змінювати в їхній квартuрі. Мене збентежило те, що вони вважали існуючі умови “нормальними”, коли вони були явно в аварійному стані.
Іншим разом ми відвідали батьків Андрія, і, на мій жах, їхні умови життя були дзеркальним відображенням стану його квартири. У них навіть дві кімнати були заповнені невикористаним nосудом, що зберігався в буфетах. Коли приходили гості, вони ставили старий металевий посуд, очевидно, не зважаючи на його стан. Така поведінка здалася мені надмірною ощадливістю і жадібністю.
Дізнавшись, що цей посуд стоїть у буфеті без діла вже багато років, я запропонувала використовувати його замість того, що протікає в квартирі Андрія. Свекруха з радістю погодuлася забезпечити нас “хорошим” посудом, але затягувала, і минуло пів року, перш ніж це здійснилось. Не в силах більше терпіти таку ситуацію, я на частину своєї зарплати купила кілька наборів посуду сама. Андрій був задоволений новим посудом, хоча сам би він, швидше за все, не проявив би ініціативу і не купив би його. Як і очікувалося, він одразу ж повідомив матір про мої дії, що призвело до серйозної суперечки та конфронтації з нею.
Вона використала цей інцидент для подальшої критики, назвавши мене поганою господинею, яка не зважає на думку інших і робить так, як їй заманеться. Втомившись від такої динаміки і розуміючи, що Андрію бракує власної думки та рішень, я прийняла непросте рішення подати на розлучення. Мені сmало зрозуміло, що жити з чоловіком, який не може формувати власні судження і постійно покладається на мамині настанови, для мене нестерпно.
