Жінки переглянулися між собою й поки думали, що відповісти, дівчинка почала тікати. Зупинилася аж біля свого під’їзду. Роздивилася навкруги, незнайомих жінок поруч не було

Софійка росла без батька. Він покинув маму ще до її народження. Злякався відповідальності та дорослого життя. В голові були ще гулянки та друзі, а не сімейне життя й клопоти з малою дитиною. Христина не мала до кого звернутися по допомогу. Тому працювала на роботі до самих пологів й відкладала зароблені кошти на майбутнє.

З дитинства дівчинка росла дуже відповідальною та старанною. В усьому допомагала матері й ніколи не робила ніякої шкоди.  Коли пішла до школи, вчилася сумлінно й отримувала від вчительки лише похвалу. Жила дівчинка з мамою недалеко від школи, тому додому поверталася самостійно. У матері рідко випадала можливість забирати дитину зі школи.

Щоб Софійка не втрапила у біду, мама чітко наказувала, що розмовляти з незнайомими людьми не можна. Тим більше сідати в автомобіль чи брати подарунки. Одного разу, коли дівчинка поверталася додому, її зупинили дві жіночки. Вони почали розповідати, що знають її маму й хочуть з нею зустрітися. Тому вона повинна провести їх до себе додому.

Софійка не розгубилася й поставила звичайне запитання:

-А як мою маму звати?

Жінки переглянулися між собою й поки думали, що відповісти, дівчинка почала тікати. Зупинилася аж біля свого під’їзду. Роздивилася навкруги, незнайомих жінок поруч не було. Добре, що мама попереджала її про можливу небезпеку й вона була готова до такої ситуації. Сьогодні ввечері розповість про все матуся, нехай знає, яка вона у неї кмітлива та здібна.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Жінки переглянулися між собою й поки думали, що відповісти, дівчинка почала тікати. Зупинилася аж біля свого під’їзду. Роздивилася навкруги, незнайомих жінок поруч не було