Ще в 11 класі я почала зустрічатися зі своїм однокласником Юрком. Хлопець приваблював мене своїм запальним характером та веселою вдачею. Стосунки наші біли схожі на «американські гірки». То ми кохаємо один одного й готові на все, щоб бути разом, то кохання переростає в ненависть й навіть не хочеться зустрічатися.
Попри такі переміни, розлучатися ми не хотіли. Наші стосунки пережили багато випробувань. Після школи обоє вступили до університету, але в різних містах. Довелося зустрічатися на відстані. Ми мужньо пережили розлуку й після випускного з’їхалися.
Перед цим теж добряче поскандалили, оскільки потрібно було визначитися з містом для проживання. Мені пропонували залишитися в університеті, але Юра не захотів переїжджати. Хоча він не мав ні роботи, ні житла, але принципово вирішив, що дівчина повинна поступатися. Я пожертвувала перспективним майбутнім заради коханого й переїхала у його місто.
Ми розписалися й почали жити разом. Перші два роки наш шлюб був схожий на суцільний медовий місяць. Ми буквально не могли насититися один одним. Весь вільний час проводили разом й частенько не вилазили з ліжка.
Сімейне життя складалося найкращим чином. Налагодивши спільний побут, емоції притихли й натомість прийшло спокійне розмірене життя. Я влаштувалася на хорошу роботу, й хоча Юрі не зізнавалася, та отримувала більше за нього. Ми могли собі багато чого дозволити. Дорогі ресторани, новий одяг, поїздки за кордон.
Все змінилося тієї миті, коли я дізналася про свій цікавий стан. Не те щоб ми не планували, але не знали, чи готові стати батьками саме зараз. Вагітність проходила важко. Мене турбував токсикоз та нудота. Настрій постійно змінювався, гормони брали своє. Я могла сміятися, а наступної миті плакати. Юра ставав жертвою моїх перепадів настрою, але терпляче витримував всі негаразди.
Після народження дитини я увійшла в новий статус матері. Часу не чоловіка не вистачало. Вся моя увага була прикута до дитини. Звісно, ми віддалилися. Певним чином у цьому є і моя провина. Я не підпускала чоловіка до себе й відмовляла йому в близькості.
Народження дитини вплинуло й на наше фінансове становище. Оскільки я пішла у декретну відпустку наші фінанси значно скоротилися. Тим більше, що на дитину потрібно було витрачати чималеньку суму. Юра виявився фінансово неготовим для утримання сім’ї. Чергова причина для сварок та суперечок.
Він не міг забезпечити дитину, а зривався на мені. Мені теж було важко цілими днями знаходитися в чотирьох стінах та слухати плач дитини. Я хотіла звичайної підтримки, якої не отримувала від чоловіка, тому й влаштовувала йому розбір польотів.
Закінчилося тим, що Юра відмовлявся повертатися додому. Він частенько залишався ночувати у свого друга або брав на роботі відрядження. Все, що завгодно тільки б не залишатися зі мною під одних дахом. Я теж втомилася від свого нового життя, тому прийняла важке рішення – повернутися на роботу. Малого віддала своїй мамі, а сама пішла працювати. Робота відвертала мою увагу від сімейних проблем. Я заспокоїлася, Юра знову ночував вдома.
Одного разу мені вдалося раніше повернутися з роботи. Я попередила маму, що заберу малюка завтра, а сама хотіла влаштувати сюрприз коханому. Давненько ми не розважалися. Зайшла у квартиру й зрозуміла, що сюрприз приготували мені. Застала чоловіка на гарячому серед білого дня. Його коханка швидко зметикувала, що відбувається. Одяглася й втекла. Чоловік удав, що нічого не сталося й мовчки пішов до ванної кімнати.
Я не могла терпіти такого приниження. Всупереч всім нашим проблеми, я б ніколи не вчинила з ним так підло. Залишатися у цій квартирі було нестерпно. Я зібрала свої та дитячі речі й переїхала до батьків. Моя зарплатня дозволяла орендувати житло. Ми з дитиною почали нове життя без брехливого та байдужого татка.
З часом я зустріла гідного чоловіка. Зараз ми живемо разом. Він прийняв мою дитину, як рідку. Між нами повна ідилія та розуміння.
