Захар схопився з ліжка важко дихаючи. Якщо Лілі не стане, він ніколи собі не пробачить того, як ставився до коханої жінки

Захар знав, що Ліля його кохає. Дружина показувала це своїми діями та вчинками кожного дня. Поки він ще солодко спав, вона прокидалася раніше й чекала його на кухні уже зі сніданком та свіжозвареною кавою. Та замість подяки чула лише зауваження: «Зерна пересмажила» або «Яєчню пересолила».

В обід, як за розкладом, Захар очікував на дзвінок від Лілі. Вона телефонувала, щоб запитати, як у нього справи й чи він пообідав. Така надмірна опіка дратувала чоловіка, тому відповідав він неохоче й частіше всього першим завершував розмову.

Додому повертався у чисту прибрану квартиру. Його речі завжди були випрані й випрасувані. Ніколи він не пішов на роботу у пом’ятій сорочці. Коли Ліля встигала все це робити, враховуючи, що теж працювала, Захар не знав, але все одно не особливо цінував працю дружини.

Одного дня в обід до нього зателефонували з номера дружини. Він уже взяв слухавку й почав її сварити за набридливість, але в телефоні почув чужий голос. «Ваша дружина в лікарні, її збив автомобіль. Стан важкий». Захар не міг спокійно чекати завершення робочого дня, тому відпросився й помчав до дружини. Побачивши її на лікарняному ліжку, понівечену й таку вразливу, він не стримав сліз. Ввечері довелося повернутися додому, взяти деякі речі для Лілі.

Його зустріла порожня холодна квартира. Ніхто не вийшов з посмішкою на обличчі, щоб поцілувати й обійняти після нетривалої розлуки. На столі не було смачної вечері, одяг брудною гіркою лежав у кошику. Пом’яті сорочки лежали у шафі.  Найгірше – це цілковита тиша. Захар так не вистачало своєї веселої щебетухи.

Спав чоловік без спокійно. Всю ніч снилися кошмари. Під ранок чоловік побачив дивний сон. Його кохана Ліля гуляла в саду з розкішними трояндами. Він спробував її наздогнати, але дружина віддалялася від нього все більше й більше. Врешті решт вона просто злилася з квітами. Захар схопився з ліжка важко дихаючи. Якщо Лілі не стане, він ніколи собі не пробачить того, як ставився до коханої жінки.

З самого ранку він поїхав у лікарню, дорогою зробивши замовлення у квітковому магазині. Через годину у палату Лілі почали заносити величезні букети різних сортів троянд. Палата наповнилася ароматом цих чудесних квітів. Вони стояли скрізь, не було вільного місця, щоб їх переступити.

Захар просидів біля ліжка дружини цілий день й молився аби вона до нього повернулася. Під вечір Ліля відкрила очі.

-Я боявся, що втратив тебе назавжди. Лікарі давали невтішні прогнози.

-Я повернулася на запах квітів, що ти сюди приніс. Хіба можна було проігнорувати таку красу.

-Коли ти одужаєш, обіцяю, кожного дня приносити тобі квіти. Тільки не покидай мене.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Захар схопився з ліжка важко дихаючи. Якщо Лілі не стане, він ніколи собі не пробачить того, як ставився до коханої жінки