Яка ж ти селючка! Навіть приборами користуватися не вмієш. Мені бридко сидіти з тобою за одним столом

До 18 років я жив поруч своїх батьків. Був єдиною дитиною в сім’ї. Не хочеться перебільшувати, але схоже моя мати так і не змирилася з тим, що я виріс. Вона продовжувала вчити мене життя й давати свої настанови. Звісно, це не погано, проте поради хороші лише тоді, коли про них попросили. Слухати кожного дня, що я маю одягнути, що поїсти, у скільки повернутися додому – це занадто.

Я давно подумував з’їхати жити окремо, але не міг собі дозволити орендувати житло. Я звичайний студент, який працював офіціантом. До того ж коли у моєму житті з’явилася Таня, усі свої заощадження я витрачав на подарунки для дівчини. Батьки не знали про дівчину, а я і не поспішав їх знайомити. Боявся, що після розмови з моєю мамою, дівчина втече від мене.

Щоб знати напевне, що у батьків не буде вибору, я пішов на хитрість. Запропонував Тані розписатися й лише після цього привів дівчину у батьківський дім на постійне місце проживання. Ясна річ, вони були шоковані, але з дому не вигнали, це вже гарний знак. Мама удала, що не сердиться, але свою злість вирішила зігнати на невістці.

Кожний день Тані закінчувався однаково – слізьми. Мамі все було не до вподоби. Вона критикувала кожен крок моєї дружини й не давала їй ні хвилини спокою. Бідолашка терпіла, бо не хотіла скандалити з мамою. Я просив матір заспокоїтися та не чіплятися до Тані. Вона ж після таких розмов, поводила себе ще гірше. Прохання до тата втрутитися теж не дали бажаних результатів.

Одного вечора ми сиділи за столом. Мамі не сподобалося, як Таня тримає виделку. Вона одразу накинулася на дівчину:

-Яка ж ти селючка! Навіть приборами користуватися не вмієш. Мені бридко сидіти з тобою за одним столом.

Я не витримав, це була остання капля. Встав, схопив Таню за руку й потягнув у нашу кімнату. Наказав збирати речі й одягатися. Зателефонував до друга, який винаймав квартиру, попросився у нього пожити декілька днів.

Коли мама зрозуміла, що відбувається, вбігла до кімнати й почала кричати: «Якщо ти зараз підеш від нас з татом, то можеш забутися про своїх батьків». Ці маніпуляції більше на мене не діяли, я пройшов біля неї навіть не поглянувши. Того вечора я обрав дружину, а не батьків, й жодного разу про це не пошкодував.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

12 − 5 =

Яка ж ти селючка! Навіть приборами користуватися не вмієш. Мені бридко сидіти з тобою за одним столом