З Оксаною я познайомився через її тата. Олексій Іванович працював будівельником, коли я влаштовувався на роботу. Саме він вводив мене в курс справ, навчав та підказував, коли потрібна була допомога.
Одного разу чоловік запросив мене до себе в гості. Посидіти, випити пива, переглянути футбол. Ми обоє були відчайдушними фанатами й вболівали за одну і ту ж команду.
Коля я подзвонив у дзвінок, двері відчинила дочка Олексія Івановича. Оксана була дуже красивою. Гарні зелені очі, приємна посмішка, довге волосся. Мелодійний голос, який хочеться слухати.
Дівчина запросила мене всередину й провела у вітальню до тата. Поки Олексій Іванович зосереджено спостерігав за грою, не відриваючи очей від екрана, я не міг відірвати свого погляду від його дочки.
Декілька днів Оксана не йшла з моєї голови. Ніби причарувала, чесне слово. Я зробив так, як радив здоровий глузд – розповів про свої почуття її татові. Олексій Іванович, по-батьківськи, постукав мене по плечі й повідомив, що буде радий мати такого зятя. По суті ми з ним домовилися про майбутнє одруження наперед, так би мовити.
До дівчини я залицявся довгий період часу. Згодом ми почали зустрічатися. Уже через кілька місяців стали жити разом. Олексій Іванович давно вже натякав про весілля, а я більше не бачив сенсу відкладати на потім. Освідчився коханій й отримав згоду.
Жили ми начебто добре. Я дбав про сім’ю, старався, щоб дружина мала все необхідне. Частенько відмовляв собі у якихось речах, щоб зробити приємне Оксані. Квіти без приводу, походи до ресторану, щоб вона біля плити цілий вечір не стояла, сюрпризи. Зі свого боку я зробив усе, щоб задовольнити забаганки цієї жінки.
Схоже мої старання були марними. Чим більше я давав, тим вищими ставали вимоги до мене. Зміна поведінки Оксани мені не подобалася. Я одружувався з зовсім іншою жінкою. Дійшло до того, що я почав думати про розлучення. Правда, не знав, як таку новину повідомити тестеві. Олексій Іванович навіть не підозрював, що шлюб дочки тріщить по швах.
Мене випередила Оксана, коли одного вечора повернулася додому й почала збирати свої речі. Дружина зізналася, що вже давно перебуває у стосунках з іншим чоловіком. Декілька місяців вона мене обманювала, а сьогодні вирішила, що час настав сказати правду. Ми таки розлучилися.
Олексій Іванович важко пережив цю новину. Він не міг повірити, що його дочка так зі мною вчинила. Чоловік став на мій бік й всіляко намагався підтримати. Я дуже вдячний йому за допомогу, адже цей розрив дійсно став для мене болючим.
На розлученні життя не закінчується. Деякий час я дозволив собі постраждати, а потім повернувся до звичного життя. Все виявилося не настільки «сірим», як здавалося на перший погляд. Тепер я мав вдосталь вільного часу на свої інтереси. Міг витрачати зарплатню так, як заманеться. Нарешті купив омріяний автомобіль тієї марки, що і планував. Ніхто не вказував мені, що робити та як себе поводити.
З Олексієм Івановичем ми спілкування не припиняли. Я частенько бував у нього в гостях. Ми залишили стару добру традицію разом переглядати футбольні матчі.
Все змінилося, коли я зустрів Вероніку. Тільки колишній тесть дізнався, що у мене з’явилася нова жінка, розсердився й звинуватив мене у невірності. Бачте, він думав, що я все ще кохаю Оксану й чекаю, коли вона до мене повернеться. Зручний розклад речей. Його дочка може розважатися, а я маю вірно на неї чекати. Словом, після тієї розмови з Олексієм Івановичем ми не спілкуємося. Може воно і на краще. Тепер я дійсно розпочну життя з чистого аркуша паперу.
