-Я знаю про вагітність. – спокійно повідомив Василь. – А ще знаю про твого коханця. Я бачив вас разом, коли приїжджав забрати тебе додому

З часом почуття, якими б сильними вони не були, мають властивість згасати. Я виходила заміж за коханого чоловіка. Ми з Василем пройшли не одне випробування перш ніж стати чоловіком та дружиною. Здавалося, проти наших стосунків були всі рідні. З моєї сторони батько не хотів Василя, з його сторони свекруха була невдоволена своєю невісткою.

Попри заборону батьків ми таки розписалися. Коли вони дізналися про наш вчинок, нічого не залишалося, як змиритися з вибором дітей. Тож після розпису на нас чекало ще гучне гуляння. Весілля святкували три дні та три ночі.

Після одруження ми з чоловіком переїхали жити до міста. Через два місяці я дізналася про свою вагітність. Батьки неабияк зраділи й вирішили нам допомогти із житлом. Вони склалися між собою грошима й купили нам квартиру. Тож сина ми привезли у власне житло.

Спершу було важко давати раду з малою дитиною. Я втомлювалася, постійно була роздратована. Василь багато та важко працював, що ми з дитиною ні в чому собі не відмовляли. Наші стосунки з чоловіком охололи. Я не можу сказати, що ми перестали кохати один одного, ні цього не було. Василь і надалі залишався коханням всього мого життя. Про те, що чоловіка теж мене любить я навіть не задумувалася. Просто зникла пристрасть та запал. Все стало якимось нудним та буденним.

Таке розмірене життя неабияк мене дратувало. Щоб відірватися, я вирішила повернутися на роботу. За час моєї відсутності багато чого змінилося. Мені потрібно було наздогнати та вивчити чималий обсяг інформації. Щоб швидше розібратися в усьому я попросила допомоги у свого колеги. Дениса взяли на роботу після того, як я пішла у декретну відпустку, тож знайомими ми не були.

Через роботу ми багато часу стали проводити в компанії один одного Я все більше стала помічати цікавість зі сторони свого колеги. Соромно зізнатися, але Денис також мене неабияк приваблював. Тоді я почала краще одягатися, змінила зачіску, скинула кілька зайвих кілограмів. Я не збиралася зраджувати Василеві, проте увага зі сторони іншого чоловіка дуже надихала.

Одного разу ми з Денисом допізна затрималися на роботі. Готували до здачі важливий проєкт. Часу було обмаль, а роботи чимало. Залишившись вперше наодинці з цим чоловіком, я не змогла стримати себе й піддалася спокусі. Ми з Денисом переспали. Я пообіцяла собі, що ця ситуація більше ніколи не повториться. Та все повторилося й не один раз. Ми стали коханцями. Я божеволіла від Дениса, від його поцілунків, дотиків, аромату.

Поки я розважалася з Денисом, Василь віддано чекав на моє повернення. Коли я поверталася з роботи, у домі панувала чистота, на мене чекала смачна вечеря, син уже спав, а його речі були зібрані до школи. Якоїсь миті мені стало соромно за свою поведінку. Я зовсім забулася про своїх чоловіків, віддавшись на волю спокусі.

Стосунки з Денисом довелося завершити. Хоч і зробити це було дуже складно. Зате тепер Василь ніби ожив. Чоловік почав приділяти мені більше уваги. Влаштовував нам незаплановані побачення, балував мене квітами та подарунками. Наші стосунки знову запалили колишній вогник почуттів.

Останнім часом я так захопилася своїми стосунками із двома чоловіками, що геть не помітила затримки. Пішла в лікарню на огляд й мені повідомили про вагітність. Я не знала чия це дитина, й так само не знала, що тепер робити зі своїм життям. Наші стосунки з чоловіком тільки-но налагодилися. Мені не хотілося все руйнувати, але й відмовлятися від дитини я не буду, чия б вона не була.

Вихід лише один – розповісти про зраду Василеві. Цілий день я ходила сама не своя. Підбирала потрібні слова, прокручувала в голові сценарій розвитку подій. Чоловік першим почав розмову, схоже не витримав моїх мук совісті.

Я знаю про вагітність. – спокійно повідомив Василь. – А ще знаю про твого коханця. Я бачив вас разом, коли приїжджав забрати тебе додому. Ти була так захоплена тим юнаком, що зовсім мене не помітила.

Ти хочеш розлучитися? – з острахом запитала я.

-Ні, я хочу, щоб ми забулися про твоє невеличке захоплення й почали готувати до появи на світ НАШОЇ дитини.

Я не знала, що відповісти. Сльози градом покотилися по моєму обличчі. Василь обійняв мене та заспокоїв. Я була певна, що отримала найкращого чоловіка у світі й більше ніколи не зроблю йому боляче.

 

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 − один =

-Я знаю про вагітність. – спокійно повідомив Василь. – А ще знаю про твого коханця. Я бачив вас разом, коли приїжджав забрати тебе додому