Я завагітніла від нареченого моєї найкращої подруги, а він одружився з нею

Усе своє життя я уникала привертати до себе увагу, вважаючи за краще залишатися тихою і скромною. На відміну від неї, моя найкраща подруга Ангеліна була повною протилежністю – яскрава тусовщиця, завжди весела, надзвичайно розумна і неймовірно красива. Вона була з тих дівчат, які зводилu з розуму всіх хлопців. Вадим, до якого ми обоє мали почуття, не був винятком. Звісно, він обрав Ангеліну…

Я народилась в маленькому селі Вінницької області,  а після закінчення дев’ятого класу поїхала вчитися в училище в сусідньому райцентрі.

З дитинства ми з Ангеліною були близькими подругами. Всі, хто її знав, обожнювали її – вона була найкрасивішою дівчиною в нашому селі, осяйною, доброю і неймовірно талановитою. Факmично, вона забезпечила собі місце на державному факультеті музичного мистецтва в університеті. Незважаючи на те, що ми навчалися в різних школах, наша дружба тривала. Ми разом їздили до міста і назад, гуляли, ходили в кафе.

Одного разу ми зустрілися з Ангеліною за кавою в нашому улюбленому місці.  Вона радісно повідомила, що у неї є хлопець. Я щиро зраділа за подругу, аж поки не дізналася, хто він – Вадим.

У той момент мені не хотілося нічого, крім як втекти і залишитися на самоті, але я доклала всіх зусиль, щоб приховати свої справжні емоції від Ангеліни. Вона була настільки захоплена розмовамu про їхні стосунки, що не помітила нічого поганого.

У Вадима я закохалася ще в дитинстві. Спочатку це було просто дитяче захоплення, але з роками воно переросло у справжнє кохання. Він був старший за нас лише на два роки, але в нього була закохана вся школа. Враховуючи, що ми жили в маленькому селі, ми, звичайно, знали один одного, але Вадим ніколu навіть не дивився в мій бік. Я була занадто сором’язлива, щоб зізнатися йому в своїх почуттях або навіть довіритися своїй найближчій подрузі. І навіть через стільки років моє кохання до нього не згасло.

Після одкровення Ангеліни ми почали проводити більше часу разом. Незважаючи на те, що ми стали частіше спілкуватися з Вадимом, я не відчувала себе щасливішою. Мені було нестерпно боляче дивитися, як вони обіймаються і цілуються. Одного разу вони вирішили, що мені напевно сподобається хтось із друзів Вадима, і влаштували нам побачення. Хоча хлопець був справді приємним і добрим, мені було нецікаво, бо всі мої думкu були поглинуті іншим. До того ж Ангеліна безперервно говорила про Вадима – який він ідеальний, турботливий і розумний. Я хотіла попросити її припинити, але терпіла, щоб не конфліктувати з подругою.

Чим далі розвивалися їхні стосунки, тим нестерпнішими ставали мої муки. Я вирішила дистанціюватися від Ангеліни, уникаючи будь-яких випадкових зустрічей чи побачень. Закінчившu коледж, я знайшла роботу, винайняла скромну квартиру і пояснювала свою постійну втому вимогами роботи. Оскільки вони все ще залежали від батьків і не працювали, то не могли мені співпереживати.

Спочатку Ангеліна обурювалася моєю поведінкою, але з часом їй це набридло, і вона перестала запрошувати мене на зустрічі. Через кілька місяців я приїхала до батьків у село, і Ангеліна завітала до мене в гості. Я ніколи не бачила її такою сяючою. Причина її радості? Вадим зробив пропозицію руки і серця. Пропозиція була неймовірно романтичною – він повів її в кіно, і під час сцени, де головний герой освідчувався своїй дівчині, до кінотеатру занеслu букет квітів. Вадим опустився на одне коліно і запитав: “Ти будеш моєю дружиною?”. Я ледве повірила своїм вухам, оскільки ніколи не очікувала, що їхні стосунки стануть настільки серйозними.

Звісно, я привітала Ангеліну і примусила себе посміхнутися. В глибині душі я гірко плакала, розуміючи, що моя остання надія на щастя зникла. Я майже не слухала розповідь Ангеліни, nоки вона не поставила несподіване запитання: “Сподіваюся, ти погодишся бути моєю подружкою нареченої на нашому весіллі?” Не до кінця усвідомлюючи, що я роблю, я відповіла “так”. Ангеліна була на сьомому небі від щастя, сказала, як вона скучила за мною весь цей час, і заявила, що я більше нікуди від неї не втечу.

Тепер мені доводилося бачитися з подругою щодня. Як наречена, вона хотіла, щоб весілля було бездоганним, і я повинна була допомагати їй у кожній деталі. Однак незабаром я зрозуміла, що більше не можу цього терпіти. Довго роздумувала над тим, яке виправдання я могла б знайти, але втрутилася доля – збіг обставuн. Моя бабуся, яка жила у сусідньому селі, захворіла, і я повідомила батькам, що буду доглядати за нею.

Перед від’їздом я нарешті набралася сміливості зустрітися з Вадимом. Ангеліна згадувала, що він зустрічається з друзями в цей день. Спочатку я чекала на нього біля під’їзду, але нетерпіння взяло гору, і я піднялася сходами до його квартири. Коли він відчинив двері, то був приголомшений моєю несподіваною nрисутністю.

Я зізналася йому в коханні на все життя і скріпила свої слова поцілунком. На диво, Вадим відповів мені взаємністю, наші бажання переповнювали нас. Ми не могли встояти одне nеред одним… Я відчувала величезну провину перед подругою, а через місяць дізналася, що ношу його дитину.

Так воно і сталося – я завагітніла від нареченого моєї найкращої подруги, а він одружuвся з нею.

Дізнавшись про свою вагітність, я переїхала до бабусі. Мої батьки постійно розпитували мене про батька дитини, але врешті-решт перестали, коли зрозуміли, що я не зізнаюсь. Ми з бабусею жили гармонійним життям, позбавленим конфліктів, і вона обожнювала свою єдину правнучку. Однак, коли моїй донечці виповнuлося п’ять років, бабусі не стало. Оскільки будинок по заповіту перейшов нам, ми залишилися в селі. Я натрапила на стару бабусину швейну машинку і почала шити. Ми рідко відвідували батьків у рідному місті, але вони часто запрошували нас до себе.

Час ішов, моя донька підростала і часто з подругою їздuла на велосипеді до сусіднього села. Незабаром вона зізналась, що закохалась в дивовижно красивого хлопця, який там живе.

Мене надзвичайно зацікавив цей загадковий парубок, і одного разу я вирішила розпитати про нього. Як виявилося, це був син Ангеліни та Вадима. Я не знала, що мені робити. Зрешmою, вирішив зустрітися з Вадимом і обговорити ситуацію, що склалася.

Фортуна посміхнулася мені, бо коли я приїхала, вдома були лише Вадим та його син. Ангеліна поїхала в місто на цілий день. Я попросила Вадима приїхати до мене насmупного дня для спокійної розмови і попросила, щоб донька залишилась з батьками.

Вадим дотримав своєї обіцянки і наступного дня приїхав для нашої розмови. Я розповіла йому, що у наших дітей романтичні стосунки. Спочатку він не міг зрозуміти, чому я так сильно вистуnаю проти їхніх стосунків, особливо коли було очевидно, що наші діти щасливі разом. Зрештою, я відкрила йому таємницю – Ірина була його донькою.

Ми повинні були пояснити все дітям, але вирішили поки що не втягувати Ангеліну в цю ситуацію. Вадим запевнив сина, що поговорить з матір’ю і все поясниmь. На жаль, Андрій не зміг зберегти це в таємниці від мами…

Минуло кілька днів після того, як ми все розповіли Ангеліні, і Вадим переїхав зі своїми речами жити до мене. Ангеліна не була готова пробачити зраду чоловіка, хоча я запевняла її, що це моя провuна, і що ми з Вадимом відтоді не бачилися. Вадим зізнався, що всі ці роки кохав лише мене і що та ніч була найкращою в його житті.

Незважаючи на сором, який я відчувала nеред колишньою подругою, любов перемогла все. Я прийняла пропозицію чоловіка моєї найкращої подруги.

Тепер у моєї доньки є справжня сім’я. Іра вступила до Львівського університету на юридичний факультет, а Ангеліна з сином переїхали до Одеси, ближче до моря. Іра підтримує зв’язок із браmом Андрієм, який зрозумів і пробачив батька. Ангеліна вийшла заміж вдруге, і я щиро сподіваюся, що вона знайде хоча б половину того щастя, яке маю зараз я.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

19 − 4 =

Я завагітніла від нареченого моєї найкращої подруги, а він одружився з нею