Нещодавно стався дуже неприємний для мене інцидент. А почалось все досить давно. Моїй дружині, тоді ще просто дівчині, дісталось у спадок від бабусі аж три квартири мало не в самому центрі місті. Так, квартири старенькі, потребували гарного ремонту, проте то дрібниці. Старенька дуже сильно хворіла перед відходом, Аня майже весь час проводила поруч з нею, дуже вже любили стареньку. Після того, як її не стало, Кохана ще довго приходила до тями. А я її не підганяв. Навіщо? В таких ситуаціях завжди потрібен час. Тільки він лікує душевні рани. Хоча, то голосно сказано. Заліковує душевні рани. Минув деякий час, перш ніж ми взялись приводити до ладу ті квартири. В першій, яку обладнали стали жити самі. Бо ж дивно було, як то мати у власності декілька квартир, та орендувати собі житло. Треба сказати, що ремонти добряче вдарили по нашому бюджету. В хід пішли вже навіть кошти, які нам на весілля подарували. Ще пізніше доводилось шукати, в кого позичити. З цим проханням я і звернувся до старшого брата. Той тільки відмахнувся від мене, мовляв, немає ні копійки, сам в боргах, як у шовках. По правді, мені стало дуже образливо, адже я знав, що у нього були кошти, просто він не хотів мені то давати. Навіть не давати, а позичити на декілька місяців. Аби він в мене попросив про таку послугу, я б погодився не вагаючись. Все-таки рідна ж людина. Але менше з тим, пошукаю десь ще.
В результаті за декілька місяців ми вже спокійно здавали в оренду дві інші квартири. Був гарний пасивний дохід. Ми швидко розібрались із боргами, після чого дружина вирішила піти з роботи. Я міг це їй дозволити і без пасивного доходу, але вона сказала, що так їй спокійніше тепер. Гроші будуть, якщо вона чи навіть ми разом не будемо працювати. В чомусь вона таки мала рацію.
І тут, не ждано не гадано мій братик вирішив вернутись до нас з великим проханням. Мало не слізно впрошував. Він хоче змінити роботу, дружина сама оренду квартири та дітей не потягне, тому вони нас дуже впрошують пожити деякий час на нашій квартирі. Звісно що безплатно. Мені ця ідея здалась такою собі. Адже коли я просив допомогу, він мені дулю з маком тикнув. Якось воно засіло так глибоко в душі. Проте дружина все ж таки погодилась. Їй теж було образливо, але родині потрібно допомагати. Єдиною умовою стало, щоб вони жили там акуратно, не псуючи наше майно. Адже ми зробили гарний ремонт, з дорогими та якісними матеріалами.
Прожили вони там десь півтора року, аж одного дня мені набрав брат, та сказав, що вони залишили квартиру, ключі він поклав до скриньки з листами. Мені це здалось дивним, але нехай. Через пару годин я приїхав, щоб глянути, можливо потрібно прибирання перед новими орендарями. Коли відкрив двері, думав посивію! Квартира просто вщент розгромлена! Нові дивани пошкрябані котами, стіни розмальовані фломастерами. Раковина вирізана з каменю замінена на звичайну керамічну, та щей із тріщиною! Я просто не впізнав свою квартиру… Всі гроші, що ми в неї вкинули, з таким само успіхом можна було спалити. Дзвоню братові відключено. Дзвоню невістці – відключено. Хто б сумнівався! Можливо це і грубо прозвучить, та я виб’ю з брата повну компенсацію за надані збитки! Жили безплатно, та щей зіпсували все, що тільки можна було! Оце так родичі, оце так допомога та підтримка! Невдячна свинюка він, от хто!
