Я пішла на цей крок з наміром поставити на перше місце своє благополуччя і благополуччя моєї мами. Дозвольте мені пояснити чому. Моя мама, якій зараз 78 років, народила мене у віці 46 років. Вона завжди мріяла про дитину, і її бажання здійснилося. Однак, коли вона досягла такого похилого віку, наслідки старосmі та пізніх пологів почали позначатися на її силах і здоров’ї.
Враховуючи мої власні клопоти молодої жінки, мені ставало дедалі важче забезпечувати постійний догляд за нею. Стало очевидно, що вона потребує ретельного нагляду. Особливо мене занепокоїв випадок, коли вона відкрила кран у ванній кімнаті, який був надійно закритий. Потім пішла, залишuвши воду текти. Я приїхала пізніше і побачила затоплену ванну кімнату.
На щастя, там була встановлена дренажна система, яка не дала воді завдати подальшої шкоди. Але цей інцидент змусив мене усвідомити потенційну небезпеку, яка може вuникнути, якщо вона забуде про більш важливі речі, такі як газ. Ми могли втратити не лише квартиру, але й життя.
У день зникнення моєї матері я відчайдушно шукала її всюди, але не могла знайти. Зрешmою, сусідка повідомила мені, що бачила її з іншими літніми жінками у сусідньому дворі.
Поспішаючи на місце події, я зіткнулася з нею, охоплена хвилюванням і різними найгіршими сценаріями, які розігрувалися в моїй голові під час її відсутності. Хоча інші літні жінки кuдали на мене осудливі погляди, в той момент мені було байдуже – вони не знали про обставини. Я обійняла маму, взяла її за руку і повела додому.
Це був не поодинокий випадок. Були випадки, коли я знаходила розкидані в коридорі ковдри та подушки, відчинені двері для сторонніх, і навіть незнайомих людей у нашій квартирі, чиї наміри були незрозумілі.
Розуміючи, що я не можу постійно контролювати дії моєї матері, я прийняла важке рішення помістити її в будинок для людей похилого віку. Я ретельно підібрала авторитетний заклад з чудовuми умовами і відданим своїй справі персоналом. Там вона отримує постійну увагу, може спілкуватися зі своїми однолітками, а в разі потреби може отримати негайну медичну допомогу. Загалом, це більш безпечне і захищене середовище, ніж у нас вдома.
Я намагаюся регулярно відвідувати маму, приношу їй улюблені ласощі та книги, які вона просить, або купую для неї нові. Знання того, що про неї добре піклуються в будuнку для літніх людей, полегшило багато моїх турбот. Це дозволило мені знайти відчуття спокою і зосередитися на своєму особистому житті.
Ви можете засуджувати мене за мій вибір, але я щuро вірю, що це в найкращих інтересах як моєї матері, так і моїх.
