Моя Софійка росте ну просто справжньою ніжною принцесою. З однієї сторони для неї це добре, проте з іншої я хвилююсь, що цей світ для неї дуже жорстокий. Важко їй буде, якщо не обросте панцером завчасно. Ні, я в жодному разі не хочу, щоб вона була грубіянкою, чи задирою. Просто не хочу бачити її сліз, або взагалі, щоб діти зробили її кимось по типу зайвої в класі.
Ось нещодавно повела малечу до садочка. Поки вона не бачила, стояла спостерігала через віконце, щоб зрозуміти як вона поводиться у соціумі. Вдома із батьками це одне, інша ж справа між однолітків. До того ж усі діти різні… Є й такі, хто не проти побитись. І ось, стала я свідком ситуації, коли Софі взяла з дому нову іграшку, аби показати діткам, похвалитись. Вона давно про неї мріяла, тож втрачати шанс не могла. Тільки малеча показала іграшку, якась дівчинка підбігла до неї та видерла її з рук. Доця замість того аби відстояти свою річ просто почала сильно плакати та вибігла із кімнати.
Звісно, вихователь віддала іграшку моїй донці, покарала ту малу задираку, змусила просити вибачення, та мені не сподобалось інше – реакція доньки на ситуацію. Я завжди її навчала давати здачу, не ігнорувати, коли тебе ображають. Адже пропустиш раз – даси зелене світло на другий, третій і так далі раз. Позиція жертви геть не те, що я хочу бачити в дитині.
Кожен з нас мав проблеми зі спілкуванням в школі. Хтось вредний – дістає інших. Хтось не може за себе постояти та займає місце посміховиська класу. Боюсь цього. Хоч вона ще тільки в садочку, та вже помітно, хто є хто. Не факт, що вона потрапить до школи саме із цими дітками, та будуть інші. Багато інших.
Мені навіть вихователі із садочка розповідають, що Софійка росте ніжно-ніжною квіточкою. Чутлива до всього, всіх дуже жаліє. Особливо тваринок, квіточки, комашки… Нещодавно розплакалась, коли на прогулянці побачила, як котик зловив голуба.
– Пташечка ж також хотіла жити, а котик його з’їв! Поганий котик! Не люблю його! І пташечку так шкода… – її навіть заспокоїти не змогли, так вона жаліла того голуба, що мені довелось йти забирати малечу раніше.
От як навчити її бути твердішою? Самій власним прикладом показувати геть не варіант. Дитина тільки закриється від мене, не отримає достатньо любові… Чи, можливо це вікове? Навіть не знаю, до кого звернутись за порадою.
