У нашій родині сьогодні свято, чоловік святкує свій ювілей – 55 років. Ми не хотіли робити гучне святкування. Зателефонували дітям, запросили в гості. Правда, не певні, що вони зможуть вирватися. Все ж таки дата припала на будній день, усі на роботі, а живуть наші рідненька в інших містах.
З самого рання я відправила чоловіка на роботу, а сама відпросилася, щоб встигнути накрити на стіл, приготувати щось смачненьке. Ще ж торт потрібно спекти! Володя телефонував пообіді, запитував чи не давали про себе знати діти.
Схоже він хвилювався, бо зазвичай дочка з сином вітають його найпершими вранці, а тут тиша. Я постаралася заспокоїти чоловіка, мовляв, закрутилися часу не мають, ввечері привітають. Проте сама почала хвилюватися. Це на них не схоже.
Спробувала зателефонувати до Марійки, вона не брала слухавку, а телефон сина Остапа взагалі був вимкненим. Я продовжила поратися на кухні, але в голову лізли неспокійні думки. Ввечері з роботи повернувся іменинник. Правда по настрою так і не скажеш, що чоловік радіє своєму святу.
-Діти вже є? – ще з порогу запитав у мене.
-Ні, а ти так і хотів, щоб з корабля та на бал. Ходи на кухню, будеш мені допомагати.
Я старалася зайняти коханого роботою, щоб він не думав про погане. Невже діти дійсно забулися про день народження батька? Через години зо дві у двері нарешті подзвонили. На порозі стояли наші діти із сім’ями. Вони кинулися обіймати тата та вітати з днем народження.
-Чого ж так довго, рідненькі, ми з татом уже всякого попридумували.
Як виявилося історія зовсім не святкова. Автомобіль Марійки зламався посеред дороги, що трапилося невідомо. Вона зателефонувала братовій й попросила взяти її автомобіль на буксир. На той час Остап був практично на місці та довелося повертатися, рятувати сестру. Їхали вони помалу, так дорогою у них в’їхав якийсь водій на підпитку. Довелося розбиратися. Добре, що всі цілі та здорові.
Не телефонували, до не хотіли нас хвилювати. Тим більше не знали, як довго їх триматиме поліція. І от коли вони вже під’їхали до під’їзду зрозуміли, що забули торт вдома. Довелося бігати містом в пошуках солодкого подарунку. Після всіх цих пригод нарешті дісталися до іменинника й просто вмирають з голоду.
Ми одразу покликали гостей до столу. Вечір минув на ура. Шкода, що в дорослому житті так рідко виходить збиратися всією сім’єю.
