Моя дружина втратила роботу одразу після виходу із декретної відпустки. З Анною ми мали двох прекрасних хлопчиків. Росли вони здібними, хоч і любили побешкетувати. Наближався час, коли дітей потрібно було віддавати до школи. Тих грошей, що я заробляв вистачало лише на найнеобхідніше. Іншу роботу я не шукав, бо обіцяли підвищення заробітної плати, тож я з нетерпінням чекав на виконання обіцянки.
Аня нервувала, бо не любила сидіти без діла. Хатня робота та роль домогосподарки набридли їй за останні три роки, тож жінка заповзято шукала хоч якийсь підробіток.
Тоді наша сусідка Таня запропонувала дружині поїхати разом на заробітки. Мені ця ідея не сподобалася. Хоч і хлопці достатньо дорослі, щоб бути без матері, але дітям потрібна материнська любов та ласка. Крім того, я теж не хотів залишитися без дружини на тривалий період часу. Аня планувала підписати контракт на три роки. Та, якщо моя дружина щось вирішила – не перепреш.
Перший час ми часто спілкувалися. Робота Ані сподобалася, казала, що зовсім не важко. Є вихідні та можливість відпочити. На заводі, куди вона влаштувалася було багато українців, тож вона швидко знайшла собі подруг. Житло надавали недалеко від роботи. Я був спокійний, але сумував.
Через рік Аня припинила виходити на зв’язок. Мені було недобре, раптом з дружиною щось сталося. Як перевірити свої здогадки не знав, оскільки не мав номерів телефонів колег дружини чи її співмешканки. Декілька місяців я безрезультатно намагався знайти дружину – марно. Тоді не витримав й вирішив їхати шукати особисто. Знаючи у якому місті та на якому заводі вона працювала, оформив документи, купив квиток й поїхав.
Справжня удача була знайти місце роботи дружини, проте мені повідомили, що Аня вихідна. На серці стало спокійніше – це означає, що вона жива, здорова. Проте це не пояснювало того, що дружина зникла з нашого життя так раптово. Я показав документи, розповів, що є їй чоловіком й лише після цього мені дали домашню адресу. Це був невеличкий будинок з подвір’ям та дитячою гойдалкою.
Я не наважувався одразу зайти у дім. Стояв на протилежному боці вулиці й чекав. Через декілька годин з дому вийшла моя Аня, але не сама. Поруч неї був чоловік, що пригортав мою дружину до себе. Аня тримала на руках маленьку дівчину. Вони посміхалися й про щось розмовляли. Сім’я виглядала щасливою.
Я повернувся додому геть розбитий. Моя дружина нікуди не зникала, натомість проміняла нас з хлопцями на нову сім’ю. От вам і заробітки.
