Наша сім’я жила у селі. Мали невеличку хатинку з усім необхідним. Я була меншою дитиною, зі своїм старшим братом Олексієм мали велику різницю у віці, тож назвати нас близькими було важко. Коли я ще ходила до початкової школи, Льоша випустився й вступив на навчання у місто. Додому він більше не повертався, так там і осів. Знайшов собі дружину, батьки допомогли йому купити квартиру, а нещодавно я стала тіткою.
Мені навчатися у виші не довелося. Ще коли я була в 11 класі, мати сильно занедужала й померла. Батько був розбитий горем. Як я могла залишити його в такому стані одного. Звісно, я спершу порадилася з братом, запитала чи зможе він провідувати тата, якщо я піду навчатися. Той сказав, що дуже зайнятий, до того ж має родину, тому приїжджати не буде. Тато на моїй відповідальності.
Декілька років я практично всю роботу виконувала сама. Батько міг коли-не-коли вийти на вулицю порубати дрова або принести води. У 19 років я теж зустріла своє кохання. Випадково, коли їхала автобусом в місто, щоб купити деякі речі. Звали хлопця Андрієм, він жив у сусідньому селі. Ми швидко розговорилися, а ввечері він уже прийшов за мною, щоб покликати на побачення.
Через рік зіграли весілля. На той час татові покращало й мій вічно зайнятий старший брат знайшов хвилинку, щоб приїхати на наше весілля. Гуляли всім селом декілька днів. Після весілля Андрій хотів поселитися у своїх батьків, але я пояснила йому, що буду хвилюватися за батька. Тож ми залишилися жити біля нього.
Минуло ще декілька років, мій тато пішов на поправку. Нарешті я була за нього спокійна. Андрій теж помітив, що тесть повеселішав, тому запропонував мені задуматися над власним житлом. На відкладені весільні кошти ми купили ділянку зі старою хатиною. Будинок знесли, а на тому місці прийнялися будувати власний дім. Можливо ми б встигли закінчити ремонтні роботи до зими, але я довідалася, що вагітна. Грошей потрібно було більше, як чоловік не старався, але не міг з усім впоратися самостійно. Ремонт довелося припинити до народження дитини.
Весною на світ з’явився наш первісток Вадим. Дитина була неспокійна, часто плакала вночі, тато сердився, чоловік втомлювався на будівництві та роботі. Допомогти мені було нікому. Тоді я вирішила запропонувати батьку угоду. Продати його будинок, а на вторговані кошти закінчити ремонт у нашому. Ми заберемо його до себе, він матиме власну кімнату й такий же садок, в якому любить відпочивати вдень.
Я його доглядатиму, годуватиму й він ні про що не хвилюватиметься. Папа сказав, що має порадитися зі старшим сином. Я очікувала, що брат дозволить продати дім, адже він уже мав власну квартиру, яку йому купили батьки. Проте сталося геть інакше. Олексій був проти продажу. Сказав, що теж має право на частину будинку й не хоче, щоб все дісталося лише мені.
Я розсердилася на брата, але батькові нічого не сказала. Гроші довелося позичати у чужих людей під проценти. Зате до осені ми встигли закінчити будівництво й перебралися у власний дім. Тато залишився сам. Йому було самотньо й скучно. Тож він почав телефонувати до мене й вимагати, щоб я приходила його навідати кожного дня.
Приходила я, коли випадала вільна хвилинка. Хоч будівництво ми закінчили, проте було ще чимало роботи. Я не могла кожного дня навідувати тата й розважати його. Він сердився й постійно щось бурмотів собі під ніс. Одного разу я не витримала й сказала, щоб він подзвонив Олексію, нехай він хоч раз приїде його навідати. Батько як кинувся на мене, почав захищати старшого сина, мовляв, він зайнятий на роботі й у нього сім’я. Добре, що моєї сім’ї та роботи він не помічає. Побачу я, де буда та робота, коли батька не стане й потрібно буде продавати будинок.
