Я ніколи нічого так не прагнула, як стати мамою… Стільки всього довелось пережити. Ночами не сплю, бо обливаюсь сльозами від безвиході.

Нещодавно моя подруга народила. Я рада за неї, та не геть щиро. Ми з  нею знайомі із самого дитинства. Часто проводили час разом, гралися ляльками. Росли, інтереси змінювались, та все так само спілкувались. Пам’ятаю, ще колись, я сказала Світлані що мрію стати мамою. На що вона посміялась, та назвала мої мрії обмеженими. Мовляв, треба мріяти обширніше. Скільки всілякого у світі є, а я хочу задовольнятися мізером. От вона мріє стати успішною, гарно заробляти, подорожувати без перешкод, купувати все що заманеться, а потім вже можливо колись діти. І то. у них буде няня.

Дивні мрії. Всі ж ці речі можна поєднувати між собою. Одне одному воно не заважає, головне, щоб поруч опинилась саме та людина.

Життя йшло, ми будували його як могли, а я все ніяк не могла зачати з чоловіком дитину. У свої неповні тридцять років я пережила вже стільки операцій, що й пальців  рук не вистачить. Все марно… Єдиними людьми, які знали про наші проблеми була Свєта з чоловіком. Вони ніби й підтримували нас, проте не дуже щиро.

Аж декілька днів тому вона мені дзвонить, та розповідає що вагітна та збирається позбутися дитини. В мене пропав дар мови… Як так можна?!

Вона знає, як я хотіла дитину, знала, що це моря мрія дитинства! Я ніколи нічого так не прагнула, як стати мамою… Стільки всього довелось пережити. Ночами не сплю, бо обливаюсь сльозами від безвиході… А вона мені телефонує та каже, що її вагітність й не потрібна. Це просто верх лицемірства!

Сказати, що заберу цю дитину до себе? Варіант, проте відчуття, що це не мій малюк нікуди не подінеться, та і зі Світланою про щось мати спільне – собі гірше робити…

Навіть не можу уявити, яку ціль вона переслідувала, коли говорила мені це. Вихвалятись, що вона от може, а я ні? Самоствердитись моїм коштом? Вірогідно, та не хотілось би вірити… Вірити в те, що люди настільки прогнили, аби поводитись так паскудно.

Після тієї огидної розмови я більше не хочу з нею спілкуватись, нехай скільки ми з нею раніше пережили разом. Вона не та людина, якій місце в моєму житті. А ще, я щиро вірю, що справді зможу самостійно виносити малюка!

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

три × пять =

Я ніколи нічого так не прагнула, як стати мамою… Стільки всього довелось пережити. Ночами не сплю, бо обливаюсь сльозами від безвиході.